Автор: [email protected]

Микола завжди хотів мати собачку, просив її у батьків з трьох років і кожного дня народження чекав з надією, що

Ганна мимоволі кинула погляд на вікна п’ятого поверху, проходячи повз будинок колишньої свекрухи, і зніяковіло звела брови: у такий ранній

— Ого, а ти хто? — пролунав низький чоловічий голос зі спальні, коли Марина відчинила двері власної квартири.

Максим Бондаренко поспішав на зустріч із важливим клієнтом. Час підтискав, а тут ше й ранкові пробки… Та що там казати,

– Одружився з колгоспницею. І куди наш Льоня тільки дивився?! – Вечір у кафе, де збиралися подружки з компанії друзів

Олександр Іванович зайшов у квартиру, в якій прожив зі своєю коханою дружиною Вірою Петрівною понад тридцять років. Останні півтора місяці

– Ігорю! Я так більше не можу. Чому я повинна виховувати чужу дитину? У нас скоро своя народиться! – звернулася

Віра готувалася до 60-річного ювілею чоловіка з особливим трепетом. Все було продумано: меню, ведучий, розважальна програма, подарунок. Вона хотіла, щоб

– Я ніколи не хотів їх усіх! – Андрій жбурнув теку з документами на стіл. – Семеро! Ти розумієш, що

Поминки скінчилися. Гості, які прийшли попрощатися, поступово розійшлися додому. Сусідки разом із матір’ю Марини навели лад: прибрали зі столу, протерли