В інтернаті я подружився з Вітькою — худим хлопцем з вічно розпатланим чубом. Він був з тих, хто сміється над усім, навіть над собою
Мене вигнали з дому в п’ятнадцять. Не з валізою і не з криками, як у кіно. Просто одного разу мати
Читати даліМене вигнали з дому в п’ятнадцять. Не з валізою і не з криками, як у кіно. Просто одного разу мати
Читати далі– Свєто, ми їсти хочемо! Досить уже лежати! – пролунав над вухом незадоволений голос чоловіка.
Читати даліСемена знову не було. Ліза пройшлася будинком, помацала навіщось їхній весільний портрет. Так, сімейне щастя не було таким вже довгим.
Читати даліСпогади розбурхували душу Іллі: і добрі, і теплі, і сумні до сліз.
Читати даліГалина і Дмитро поверталися до міста. Вони їздили дивитися будинок, який хотіли купити.
Читати даліСинку, привітай мене! Після того, як ви поїхали, на кухні я вже не сплю! І більше ніколи не буду!
Читати далі“– Не подобається? Іди! Шукай собі іншого чоловіка, іншу свекруху. Тільки не сподівайся, що знайдеш когось краще за нас із
Читати далі“— Житло не здаю, працівників не потребую, купувати нічого не збираюся! — І не треба, — усміхнулася дівчина. — Я
Читати далі— Тетянко, сонечко, — промовила Валентина Петрівна, неквапно помішуючи цукор у чашці. — Хотіла перед від’їздом трохи з тобою побалакати…
Читати даліКупили ми будинок в селі. Продавала його молода пара, мовляв батькам дача не потрібна, а бабуся померла рік тому Після
Читати даліНе вдається скопіювати.