Чоловік навіть не попередивши дружину, влаштував гулянку з колегами за святковим столом, призначеним для сім’ї. Навіть свекруха, побачивши таке ставлення до невістки яка цілий день поралася на кухні, не змогла мовчати

— Гелю, мама з Вікою прийдуть до нас на Новий рік, тому завтра вирушимо за продуктами.

— Я думала, цього року запросимо Олега з Катею, — розгублено промовила Ангеліна. — Минулого разу ми були в них, і домовилися, що цього разу черга за нами.

— Новий рік — це сімейне свято, — наполягав Денис. — Минулого разу ми зробили виключення. У нас удома більше місця, ніж у мами чи Віки, тож зберемося тут.

Ангеліна заздалегідь планувала святкування і навіть склала меню. На щастя, вона не встигла запросити друзів, бо було б дуже ніяково. Зі свекрухою та її молодшою дочкою у Ангеліни були гарні стосунки, але вона хотіла зустріти Новий рік у компанії друзів, залишивши привітання родині на наступний день. Сидіти за звичайними розмовами у святкову ніч їй зовсім не хотілося.

Останній тиждень грудня видався дуже метушливим. Корпоративи, поїздки за подарунками, нескінченні черги в супермаркетах — все це забирало час і сили. Врешті-решт, подружжя купило все необхідне, і 31 грудня зранку Ангеліна почала готувати святковий стіл.

— Гелю, як ти встигла стільки всього приготувати? — здивувався Денис, заходячи на кухню.

— Встала рано, — відповіла Ангеліна, прибираючи вже готову страву. — Можливо, ввечері встигну трохи перепочити.

— Мама з Вікою хотіли прийти раніше, щоб допомогти, а ти все вже зробила сама.

— Майже все. Ось горошку бракує для салату. Вимкни м’ясо через сорок хвилин, якщо я не встигну повернутися з магазину.

Ангеліна вирушила до супермаркету й одразу пошкодувала. У передноворічній метушні між полицями було не пройти. Люди набивали візки до верху, а сама Ангеліна йшла з думкою, що стоятиме у черзі лише з однією банкою горошку.

Після безрезультатного пошуку в першому магазині вона вирушила до іншого. Зрештою, знайшовши горошок, Ангеліна полегшено зітхнула й почала обмірковувати вечір. «Раз все знайшлося, свято буде вдалим,» — заспокоїла вона себе.

Повернувшись додому, вона побачила незвичну картину: у вітальні сиділи незнайомі люди, а на столі стояли всі страви, які вона готувала.

— Гелю, це Володимир із Лєною, Сергій Сергійович із дружиною Мариною Степанівною та сином Олексієм, — почав представляти гостей Денис.

— Дуже приємно, — сухо відповіла Ангеліна, не зводячи очей зі столу.

— Приєднуйся! Усі захоплюються твоїми стравами, особливо салатом із креветками, — додав чоловік, підштовхуючи її в бік гостей.

Ангеліна ледь стримувала обурення. Чоловік використав усе, що вона готувала для сімейного святкування, просто щоб пригостити колег. Вона хотіла одразу ж влаштувати скандал, але змогла опанувати себе.

Дружина одного з гостей пояснила, що Денис запросив їх спонтанно. Вони були неподалік і вирішили заїхати, навіть не розраховуючи на таку гостинність. Побачивши накритий стіл, вони зрозуміли, як сильно зголодніли, і залишилися на частування.

Ангеліна продовжувала слухати гостей і дивитися, як вони доїдають страви, які вона з таким трудом готувала для святкового столу. В її голові роїлися думки: чим тепер частувати свекруху та золовку? Свято ще навіть не розпочалося, а їжі вже майже не залишилося.

— Ми лише зайшли привітати на п’ять хвилин, — пояснив Володимир, — але Денис нас умовив залишитися й скуштувати ваші чудові страви.

— Ангеліно, ваші салати — це щось неймовірне! Ми навіть почуваємося ніяково, що не змогли стриматися і все з’їли, — додав Сергій Сергійович. — Це ж, сподіваюся, не були святкові страви?

— Звісно, ні, — поспішив заспокоїти гостей Денис. — У нас ще багато їжі, не хвилюйтеся! Геля — справжня майстриня. Вона за годину накриє новий, ще розкішніший стіл.

Колеги полегшено зітхнули й продовжили трапезу, не шкодуючи слів захоплення майстерністю господині. Коли на столі нічого не залишилося, гості почали збиратися. Вони пояснили, що мають інші плани на Новий рік і хочуть зголодніти до вечора, але не могли не затриматися на такому чудовому прийомі. Денис намагався умовити їх залишитися до самого святкування, але колеги ввічливо відмовилися, пообіцявши прийти іншим разом.

— Дякуємо за чудовий прийом і неймовірно смачну їжу, — сказав Сергій Сергійович. — Ангеліно, ви справжня господиня, з наступаючим святом!

— Пробачте, якщо завдали вам клопоту, — додала дружина Сергія Сергійовича, помітивши стриману усмішку Ангеліни. — Нехай ваші щедрість і гостинність повернуться до вас сторицею!

Поки гості вдягалися у передпокої, вони ще кілька хвилин дякували за теплий прийом. Було видно, що їм трохи ніяково за несподіваний візит, але їх це не зупиняло. Денис сяяв від гордості й вирішив остаточно закріпити своє враження. Його емоції взяли верх.

— Одну хвилинку! — сказав він і дістав із шафи подарункову коробку. З урочистим виглядом він вручив її дружині Сергія Сергійовича.

— Це так несподівано! — розгубилася жінка. — Ми ж навіть подарунків із собою не взяли, думали, що заскочимо лише на хвилинку.

Після довгих прощань гості нарешті пішли. Ангеліна мовчки спостерігала за цим усім і ледве стримувала сльози.

— Як ти дізнався, що вони прийдуть, якщо заздалегідь купив подарунок? — запитала вона після того, як двері зачинилися.

— Це ж парфуми, які ти хотіла на Новий рік. Вибач, Гелечко, але я куплю тобі нові, не хвилюйся! — спокійно відповів Денис.

— Тобто ти нагодував гостей, залишивши нас без страв для святкового столу, і подарував мої парфуми дружині свого колеги? — перепитала Ангеліна, намагаючись стримати обурення.

— Ти цього не розумієш, — почав пояснювати чоловік. — Це мої колишні керівники. Завдяки їм я отримав підвищення цього року! Тепер ми можемо дозволити собі більше: поїздки, дорогі подарунки, а в лютому я куплю нову машину. Це ж інвестиція в майбутнє!

— А що тепер робити мені? Чим я маю годувати твою маму й сестру?

— Гелю, давай без сварок. Ти ж у мене розумниця! Просто приготуй усе заново. Ти так швидко впоралася вранці. За кілька годин знову накриєш стіл, і все буде чудово.

Ангеліна ледве стримувала сльози. Скандалити не було сил, бо вона боялася дати волю емоціям і розридатися. Її найбільше обурювало те, що Денис, сам наполігши на сімейному святі без друзів, спокійно запросив колег і виставив їм усе, що вона готувала для новорічного столу.

А парфуми, які вона так чекала на свято, він просто подарував чужій жінці у неї на очах.

Денис, задоволений собою, вважав, що вчинив правильно. Він ще раз нагадав Ангеліні, щоб вона швидше почала готувати заново. Жінка мовчки стояла посеред кухні, не знаючи, за що хапатися. До приходу свекрухи залишалося зовсім небагато часу, а на столі було лише гора брудного посуду.

— Оце підготовка! — тільки-но Ангеліна встигла прибрати зі столу у вітальні, як до квартири зайшла свекруха з зовицею. — Ангеліно, вперше бачу, щоб у тебе на кухні такий хаос. І як це ви почали їсти без нас? Могли б і зачекати, раз уже запросили!

Від цих слів Ангеліна не витримала й розридалася вголос. Свекруха й золовка з подивом дивилися на неї, не розуміючи, що сталося. Вона плакала від образи та безсилля. Всі її зусилля пішли нанівець: свято зіпсоване, а вона навіть залишилася без подарунка. Денис спробував заспокоїти дружину й пояснив матері, чому на кухні залишилася гора брудного посуду, а святковий стіл пустий.

Свекруха слухала розповідь сина, не приховуючи свого здивування. Вона ніяк не могла повірити, що Денис міг так недбало поставитися до праці своєї дружини.

— Гелю, прошу тебе, не плач. Усе встигнемо приготувати наново. Мама з Вікою допоможуть, і все буде чудово. Ти ж у мене справжня господиня! Ну, мила, заспокойся, я сам їсти хочу, — Денис спробував жартувати. — Від хвилювання навіть шматка в рот не лізло, тільки колегам підкладав. Хотів, щоб їм сподобалося.

Але чим більше чоловік намагався втішити дружину, тим гучніше вона ридала. Її плач ставав усе сильнішим, а слова Дениса тільки підливали масла у вогонь.

— Не хвилюйся, доню, ми все владнаємо, — втрутилася свекруха. — Віка, накапай невістці валеріани й поклади її відпочити. Ангеліно, ти трохи поспиш і заспокоїшся. А ми з Денисом поки займемося приготуванням.

Свекруха швидко одягла фартух на сина й поставила його до плити.

— Ну що, «кар’єристе», з’їв усе разом із колегами? Тепер давай готуй заново! Бачу, погано я тебе виховала, раз ти не вмієш цінувати працю своєї дружини.

— Мамо, може, Віка приготує? Вона ж теж господиня! — благально запитав Денис.

— Ні вже, брате, — втрутилася золовка. — Я краще збігаю додому й принесу те, що залишила на завтра. А ти тут давай, мий посуд і різь овочі для салатів.

Денис пробував виправдовуватися, скаржився на втому й голод, але під уважним поглядом матері взявся до роботи. Він помив посуд, нарізав овочі для «Олів’є» і зробив бутерброди зі шпротами та ікрою.

Свекруха, тим часом, дістала з холодильника ті продукти, які Денис випадково не помітив, красиво виклала їх на тарілки й прикрасила зеленню. На плиту поставила качку, яку принесла Віка. Соління також не залишилися поза увагою: їх виклали в окремі піали.

— Пробач, мамо, тепер я розумію, що був неправий, — сказав Денис, витираючи останні тарілки.

— Що ж, добре, що хоч зараз зрозумів. Але це ще не все! Тепер іди в магазин і купи новий подарунок для дружини. І без нього не повертайся, — заявила свекруха.

— Але ж я голодний! Може, хоч чимось перекушу?

— Спочатку виправиш свої помилки, а потім їстимеш!

Денис пішов, а через годину зателефонував із магазину.

— Мамо, таких парфумів ніде немає! Я вже об’їздив усі парфумерні.

— Тоді купи їй сережки з діамантами. І без подарунка додому не повертайся. Сам накоїв, сам і розгрібай!

— А якщо й сережок не знайду?

— Шукатимеш, доки не знайдеш, інакше святкуватимемо Новий рік без тебе!

Через годину Денис повернувся із сережками. Мати схвалила вибір і нарешті дозволила сісти за стіл. Виснажений Денис зрозумів, як важко було його дружині, і сподівався, що сережки допоможуть йому помиритися з нею.

Коли все було готове, Віка тихенько постукала у двері кімнати, щоб розбудити невістку й запросити її до столу.

Ангеліна, ще не повністю прокинувшись, не очікувала побачити перед собою такий щедрий святковий стіл. Салати, закуски, фірмова качка свекрухи — усе виглядало ідеально. У домі пахло свіжоприготовленою їжею, яка одразу створювала атмосферу Нового року. Вона була настільки приголомшена, що кілька хвилин просто стояла, не розуміючи, як усе це стало можливим.

Свекруха, сяючи від задоволення, радісно повідомила:

— Ну що, Ангелиночко, тепер усе готово! Тільки сідай і святкуй.

Денис підійшов до дружини, тримаючи маленьку оксамитову коробочку. Він обережно поцілував її й поставив подарунок на стіл.

— Гелю, пробач мене, — сказав він із щирим каяттям. — Я справді був неправий. Ти не повинна була все це робити сама. Поки допомагав мамі з приготуванням, я зрозумів, наскільки це важко. Ти у мене неймовірна! А духи, які я пообіцяв, я обов’язково куплю, щойно вони з’являться в магазині. А поки прийми ці сережки. Це моє вибачення.

Ангеліна не змогла стримати сліз. Але цього разу це були сльози радості. Вона кинула вдячний погляд на свекруху, яка організувала весь цей святковий стіл і змусила сина зрозуміти цінність її праці.

За вечерею всі сміялися й жартували. Вони весело зустріли Новий рік, обговорюючи, як незграбно Денис поводився на кухні, і дякуючи свекрусі за її витримку й мудрість. Ангеліна більше не відчувала злості на чоловіка, адже зрозуміла, що він виніс із цього урок.

Вона з теплом дивилася на свою сім’ю й відчувала, що їй дуже пощастило — і з чоловіком, і з його матір’ю. Вона тихо подякувала свекрусі за все, що та зробила, і подумки побажала собі берегти цю родинну гармонію надалі.