“Він же сирота, і на мoгилy до нього, крім пацанів, ніхто не прийде”, – подумалось мені. Дістав телефон, позначив у календарі нагадування, щоб завчасно спланувати поїздку і помолитись на мoгилi друга.

“Він же сирота, і на могилу до нього, крім пацанів, ніхто не прийде”, – подумалось мені. Дістав телефон, позначив у календарі нагадування, щоб завчасно спланувати поїздку і помолитись на могилі друга. Поговорити з ним. Попросити пробачення, що не вберіг, не зміг все ідеально спланувати.

Я знаю, що він обов’язково дасть відповідь. Проситиме нас бути більш обережними, уважними і виваженими у цій проклятій війні. Не думаю, що почую цю відповідь, але впевнений, він нас не зрадить і десь там із небес робитиме все, щоб уберегти. Щоб ми продовжували жити і якомога частіше приходили до нього на могилу.

Така страшна реальність того, що відбувається навколо нас. Там нижче у коментарях хтось звинувачуватиме всіх у тому, що так сталось. Тільки не себе. І хлопці не втомились нас захищати і не втомляться це робити, жертвуючи найдорожчим – власним життям. І ми від втоми ніколи не опустимо руки допомагати їм.

Автор: Андрій Римарук (Andrii Rymaruk)
Фонд “Повернись живим”