ОКСАНА ЗАБУЖКО: “ЧОМУ ВСІ ТАК СХАРАПУДИЛИСЬ ОД ВІДСОТКІВ ЗЕЛЕНСЬКОГО – НЕВЖЕ СПРАВДІ НЕ ВІРИЛИ, ЩО І В НАС У “БИТВІ ТЕЛЕВІЗОРА З ХОЛОДИЛЬНИКОМ” МОЖЕ ПЕРЕМАГАТИ ТЕЛЕВІЗОР…”
А чому всі так схарапудились од відсотків Зеленського – невже справді не вірили, що і в нас у “битві телевізора з холодильником” може перемагати телевізор, тільки в дзеркально протилежній до російської розкладці? (Правило Керованого Розуму №2: коли холодильник повний, а телевізор твердить тобі, що пустий і що ти “ніколи ще так погано не жив”, – вір телевізору!).
Нагадаю з передмови до “І знов я влізаю в танк…”, писаної 2,5 роки тому (сьогодні зранку, перед походом на дільницю, чомусь закортіло сісти й перечитати, рідко таке зі мною буває!):
Повіжомляє prefiksblog.co.ua
“Майданом 2013-14 рр. Україна «зірвала стоп-кран» поїзду, що на всіх парах мчав у прірву: доти прихована (замаскована під гирилицю планомірно спровокованих «локальних конфліктів»), війна за «новий світовий порядок» нарешті вийшла на яв. І я щаслива, що моя країна – ціла навзагал, як «колективний індивід» і «колективна душа», – коли її прийшли вбивати, НЕ дезертирувала, НЕ колаборувала, і, вирішальною для історичної дії «критичною масою» одиниць, таки, попри брак довіри до влади (а також настійне інформ-прокапування «це-не-твоя-війна»!), поплювала в долоні й взялась за оборону – ясно розгледівши під російським триколором свою смерть. Хто б там що не казав, боронитись – це була воля соціуму, що його, за всі підготовчі роки отої повзучої «окупації зі споротими нашивками», так і не вийшло ментально розкласти до стану «біомаси». Відсотка «заражених» виявилось недосить.
А це, своєю чергою, означає, що зусилля на цьому фронті надалі будуть подвоєні”.
(“І ЗНОВ Я ВЛІЗАЮ В ТАНК…”, с.20)
От вони й були подвоєні. (Ще й як!) І ніхто їм особливо не опирався.
Тож нічого несподіваного не сталося, могло бути гірше. “Відсоток заражених”, хоч і загрозливо високий, ще все-таки в нас, тьху-тьху, сумісний із життєвими показниками – ще наша доля не пропала.
Стоїмо (с)…
Що ви про це думаєте?