Петро Порошенко: “Я дуже постарів, бо це не легкий хліб – бути президентом. Я твердо переконаний, що це є одні з найкращих років країни.”

П’ятий президент України Петро Порошенко називає п’ять років своєї влади одним із найкращих періодів для України як держави.

Про це він сказав в інтерв’ю Українській правді.

“Я став сильнішим, досвідченішим, мудрішим, принаймні на те претендую. Я дуже постарів, бо це не легкий хліб – бути президентом. Але для чоловіка це не страшно. І ще я пишаюся кожним з п’яти років мого президентства. Бо я пишаюся Україною. Я пишаюся тим, що нам всім разом, в тому числі вам, Севгіль, вдалося зробити. Ми змінили Україну. Я пишаюся, що ми її зберегли, бо ставало питання про її існування. Я пишаюся, що країна кардинально інша”, – сказав він.

Колишній глава держави вважає період свого президентства одним із найкращих для України як для країни:

“Я твердо переконаний, що це є одні з найкращих років країни. Не найкращих з точки зору життя. Життя жахливе. Це один з найважчих періодів у сучасній історії України. Ми не можемо легко переносити втрату Криму. Ми не можемо легко переносити агресію на Донбасі. Ми не можемо легко переносити кардинальну перебудову економіки, коли 6% ВВП змушені витрачати на війну.

Багато речей ми зробили вперше. Конкурси на посади державних службовців – вся громадськість України плескала. Ми залучили велику кількість молоді в ті роки, щоб вони взяли участь в державному управлінні.

У когось вийшло, у когось ні. Але можливості для того, щоб прийти і разом з нами будувати Україну, були в усіх.

Але я абсолютно спокійно, чесно дивлюся в очі щодо місця в історії Петра Порошенка. Поговоримо про це, коли прийде час”.

За словами Порошенка, зараз відбувається реванш “не тільки Медведчука, Путіна:

“Реванш не тільки з незрозумілої для мене мотивацією, з якою іноді йдуть представники команди Зеленського. А реванш … Деякі вважають за можливе зараз помститися за свої поразки під час Революції гідності. Нам треба якомога швидше відійти від цього. Об’єднати країну. Це дуже небезпечно”.

Що ви про це думаєте?