Галина відчинила двері і, побачивши батька, відчула хвилювання. “Привіт, тату, ми повернулися,” – сказала вона, намагаючись приховати тривогу, що несподівано охопила її серце. “Дівчатка дуже за тобою сумували.””Привіт, Галю,” – відповів свекор, але його очі були якось занадто спокійні. “А де Сергій?” – запитала вона, озираючись по кімнаті. “Затримався на роботі,” – відказав чоловік.Коли свекор вийшов на двір і заговорив по телефону, Галина схопило ще більше хвилювання. Кожне слово, яке вона чула, все більше її непокоїло…

Галина приїхала до міста вступати в педучилища. На дискотеці познайомилася із Сергієм. Він був старший за неї на 4 роки. На той час, відучившись на права, він вже працював водієм. Його зарплати вистачало на те, щоб балувати Галину подарунками, водити у кіно та кафе. Що бачила Галина в селі? Та нічого. Працювала по господарству, потім йшла на город. У вихідні ходила в клуб на дискотеку, так, щоб скоротати вечір. Вона давно собі вирішила, що заміж вона вийде неодмінно за міського, поїде з села, буде в неї на руках манікюр і жодних мозолів.

Сергій був чудовим кандидатом у чоловіки. Єдиний син у батьків, будинок у місті, та закохався він у Галину з першого погляду. Незабаром зіграли весілля, і дівчина з кімнати у гуртожитку переїхала до будинку до батьків Сергія. Жили вони добре, не сварилися. Свекруха молодих не напружувала турботами по дому, вона була домогосподаркою з безліччю вільного часу. На сніданок завжди були свіжі млинці та прохання про те, щоб не затягували з онуками.

Галина закінчувала педучилище вже на 5-му місяці вагітності. Попрацювати вона не встигла, та в принципі й не дуже хотіла. Як вона казала:

-Я за свої 18 років стільки напрацювалася, скільки багато хто за все життя не працював. Хочу відпочити!

Галина, не встигнувши відійти від одних пологів, зрозуміла, що вагітна знову. Свекруха каже:

-Галинко, дитинко, народжуй, ми допоможемо у всьому і грошима, і з дітьми посидимо.

Свекруху Галини звали Наталією, вона і справді була чудова. Для Наталії було справжнім щастям дбати про онуків. У дворі будинку для улюблених малюків бабуся організувала пісочницю, гойдалку та гірку, а навколо було посадила величезну кількість квітів.

Але трапилася біда. Коли молодшій онучці виповнилося трохи більше року Наталі не стало. Після відходу свекрухи найважче довелося Галині. Вона щиро до неї прив’язалася за цей час, вона дуже сильно допомагала з дівчатами, там око та око за ними потрібне. Варто тільки відвернутися, а вони то намагаються з хвіртки вийти, то щось із землі підібрали.

Наталя шкодувала Галю, називала донькою, давала поспати вранці довше, розуміла, як та втомлюється. А зараз дівчина залишилася віч-на-віч з будинком і двома дітьми. Чоловік і свекор на роботі з ранку до вечора. Все частіше у Галини сварки з чоловіком, сльози. Він казав:

-Що ти від мене хочеш? Я працюю, щоб ти могла собі ні в чому не відмовляти. Чи мені звільниться і сісти поруч із твоєю спідницею? Я втомився від твоїх сварок, хоч додому не приходь…

Галині в той момент здавалося, що ні чоловік, ні свекор не бачили і не розуміли, як їй важко, як вона втомлюється. Вважали, що всі жінки так живуть і нічого.

Після чергової сварки із Сергієм Галина зібрала валізу, дівчаток та поїхала до мами. Залишивши на столі коротку записку. “Не повернуся, поки не змінишся …”

Можливо, вони були надто молоді, а можливо, Сергієві не вистачало життєвої мудрості у стосунках з дружиною, а може вони просо втомилися один від одного. Галина була впевнена, що й місяця не прийде, як він приїде по неї. Сергій, як не дивно думав також. Відпочине вона у мами місяць і повернеться, кому вона з двома дітьми ще потрібна. Але ніхто з них не планував робити перший крок. Кожному було і так добре.

Галині допомагала мама, бабуся, та що казати, у селі завжди няньок вистачало. З Сергієм ніхто не сварився, він приходив додому і лягав на диван перед телевізором.

Минуло трохи більше місяця, як Галина з дівчатами поїхала. Сергій і сам не помітив, як у нього почалися нові стосунки, з диспетчеркою фірми, де він працював. Тиха скромна дівчина, вони разом пообідали у їдальні. Якось Сергій провів її додому. Через тиждень вони разом гуляли в парку, весело говорячи про все. Ольга знала, що у Сергія сім’я, дружина та дві маленькі дівчинки. Її про це відразу ж попередили колеги з бухгалтерії, щойно помітили початок романтичних відносин. Сергій же переконав Олю в тому, що його дружина покинула його і не повернеться. А швидше за все, він так і вважав, він не розумів, що Галина просто образилася, втомилася і чекала від нього першого кроку до примирення. А Галина і справді на нього чекала і не розуміла, чому він за ними не їде…

Галина зателефонувала на міський телефон, слухавку взяв свекор. Галина під приводом, що дівчатка скучили почала розмову. Запитала:

– Де Сергій?

А Сергія не було вдома і перед батьком він не звітував, де пропадає до ночі. Свекор скучив за Галиною і дівчатками, але не хотів втручатися в їх із Сергієм стосунки, щоб не наламати дров. Поговорив дід із онучкою, а на душі ще важче стало.

Сергій дедалі частіше став залишатися у Ольги. Йому подобався її веселий характер, доброта та безтурботність. У вихідні вони могли проваляться в ліжку до обіду. Могли прогулятися із друзями до ночі. Він звичайно ж сумував за Галею та доньками, але в глибині душі був радий, що вони поїхали. Він регулярно відправляв їм гроші та планував трохи пізніше привезти дівчаток до міста, сходити з ними до парку та в кіно на мультики. Сергій не планував повертати Галю, йому і з Олею було непогано. Зараз він любив Олю, так само сильно, як колись любив Галю.

Все частіше Оля починала розмову про те, що Сергію треба розлучитися. А навіщо? Йому й так зручно. Він розумів, що варто йому розлучитися з Галею – Оля махом поведе його під вінець. А з недавніх пір він почав вважати, що саме шлюб зруйнував їхні стосунки з Галею, забрав усю романтику.

Галя дзвонила майже щовечора. Рідко слухавку брав свекр, виправдовував сина, казав, що той на роботі затримується. Найчастіше слухавку не брав ніхто. Ця тиша в трубці була важкою. Галя давно зрозуміла, що все в них із Сергієм погано. А тут ще мама щодня каже:

-Ну і не розумна ж ти, Галя. Хто ж чоловіка одного залишає так надовго, та ще й у місті. Там дівок повно, в коротеньких спідницях, та з нафарбованими губами. Чи бачите вона надумала характер перед ним свій показувати – задоволена?

Галя і справді, шкодувала, що поїхала. Вона вважала Сергія хорошим варіантом для життя. Саме так. Там швидше за все і не було кохання. А що у цьому поганого? Часом шлюби з розрахунку найміцніші. Начебто вона все і продумала, і передбачила, але щось пішло не так. Він не поїхав за нею, незважаючи на двох спільних дітей.

Галина зателефонувала до своєї подруги. Попросила навести довідки про те, що робить і як живе Сергій. Те, що він охолов до Галі, було ясно і так, але те, що в нього нові стосунки – такого вона не очікувала. Вже наступного дня вона стояла на порозі будинку, де жив Сергій та свекор. Вдала, що все добре:

-Привіт, тату. Все, погостювали ми в моїх та вистачить. Дівчатка за вами скучили сильно і за татком своїм. Ви приїжджайте сьогодні раніше, я вечерю смачну приготую.

Свекор розумів, що у Сергія з’явилася інша жінка, тож зателефонував Сергію на роботу і попередив, що Галя з дітьми повернулася, щоб увечері був вдома. Нехай приїжджає і сам розбирається.

Сергій після роботи прийшов додому. Галя обняла його ніби й не було цих трьох місяців розлучень. Дівчата також побігли до батька. І тут Сергій зрозумів, як сильно він сумував за ними… Дівчатка за три місяці виросли, засмагли, вивчили багато нових слів і дуже скучили за батьком.

Галя приготувала смачну вечерю, поставила на стіл. Здавалося, що все як раніше, а може, навіть краще. Галя вирішила будь-що повернути Сергія. Вона вдала, що не в курсі його інтрижки на стороні.

Оля розуміла, що Сергій не просто так уникає її вже три дні, не приходить до неї ночувати, не ходить до їдальні. А навіщо йому ходити до їдальні, якщо йому дружина повні контейнери різної смакоти накладає. Хоча й Олі не до їдальні. Вона вже кілька днів недобре себе почуває.

Галя на обіді з’явилася, на роботі Сергія із двома дітьми. Її знали багато колег Сергія, вони мило побалакали про життя. Галя сказала, що вони просто були у відпустці, а тепер вони улюбленому татку принесли гарячий обід. Але Галя прийшла сюди не тільки для того, щоб принести чоловікові обід, вона хотіла подивитися на ту, що спала три місяці з її чоловіком. Можливо вона й розуміла, що вина Сергія у всьому цьому не менше, ніж вина тієї жінки, але як же вона її нелюбила, як вона мріяла не просто її позбутися, а осоромити її в очах Сергія.

Оля бачила Галю та дівчаток, бачила, як Сергій пробіг повз диспетчерську, опустивши голову. Але ж він їй казав, що Галя не повернеться, що між ними все скінчено. Адже він казав, що любить її, її губи, її очі, її сміх…

Наступного дня Галя, залишивши дівчаток сусідці, знову прийшла на роботу до Сергія, але так щоб він її не бачив. Вона прийшла до начальника фірми. Сіла, заплакала, тремтячими руками переминала хустку. Розповіла, що одна зі співробітниць зухвало влізла в їхню родину, намагається відвести Сергія, забрати батька у двох зовсім ще крихітних діточок. Що в них все було добре, але нинішні жінки не дивляться ні на що, аби дістати хорошого чоловіка.

Начальник був затятим сім’янином, тому до цієї розмови поставився з усією серйозністю. Сергій себе зарекомендував як порядний, негулящий, грамотний працівник. Хоча й Оля була на доброму рахунку. Хто як не Тамара Іванівна з бухгалтерії має знати правда чи ні, те, що розповіла Галина.

Після ретельного розпитування Тамари Іванівни з бухгалтерії начальник не мав сумнівів у відносинах між Ольгою та Сергієм. Чи правда, що вона намагалася його відвести з сім’ї чи він сам хотів цих стосунків начальник не став з’ясовувати. Викликав до себе в кабінет Ольгу, відчитав, запитав, чи не соромно їй зустрічається з одруженим чоловіком, у якого двоє маленьких дітей і запропонував написати заяву за власним бажанням.

Ользі було соромно, як ніколи, вона відчувала кожною своєю частинкою, як її обговорювали на роботі всі, кому не ліньки. Хтось зловтішався, що Сергій залишився з дружиною, хтось шкодував Олю, розумів, що вона просто нещасна жінка.

Коли Оля поклала заяву за власним бажанням на стіл начальника, вона вже знала, що вагітна. Вона знала, що її за законом не могли звільнити, але не хотіла сама працювати в цьому колективі.

Оля народила дівчинку, через суд Сергій погодився на аліменти. Сергій ніколи не спілкувався із дочкою. Після того, як не стало свекра Галина наполягла на тому, щоб Сергій після набуття спадщини оформив заповіт на двох їхніх спільних дочок.

З того часу минуло понад 30 років. Сергія не ствло два роки тому. Мій брат одружений з молодшою ​​дочкою Сергія та Галини. Від неї знаю, що нещодавно через соціальні мережі на неї вийшла її зведена сестра, донька Олі та Сергія, запропонувала спілкуватися, адже таки вони сестри та у них спільний батько.

Виходить, що Оля виховала доньку без образи до цієї родини, незважаючи на те, що Сергій дуже непорядно вчинив по відношенню до неї. А Галя… А що Галя, вона переживала за свою родину і зробила все, щоб вона була щаслива. Переживала, як вміла. Чи можемо ми її за це засуджувати, не нам вирішувати…