Хто б міг подумати, що у 25 років я опинюся в такій складній ситуації? Здавалося б, життя тільки починається
Мене звати Іра, мені 25 років, і я опинилася в досить складній ситуації, хоча була переконана, що на шляху до свого щастя.
У мене почався роман з моїм начальником Володимиром, якому 44 роки. Він дуже цікавий і харизматичний чоловік, перед яким важко встояти. Володимир швидко зрозумів, що я до нього небайдужа, і ми почали зустрічатися. Наші стосунки тривали вже півтора року.
Я знала, що в нього є дружина і двоє дітей: дочці 14 років, а сину 9. Звісно, я розуміла, що це неправильно, але не могла відмовитися від своїх почуттів до нього.
Щоб проводити зі мною час, Володимир часто обманював свою дружину. Іноді казав їй, що йде на ділову вечерю з партнером. Але цього разу щось пішло не так — вона почала його підозрювати. Коли Володимир знову сказав, що у нього ділова зустріч, вона вирішила за ним прослідкувати.
Ми вечеряли в ресторані, а потім пішли до готельного номера. Через якийсь час пролунав стукіт у двері. Володя пішов відчиняти, думаючи, що це принесли шампанське з фруктами, які ми замовили. Але замість офіціанта на порозі стояла його дружина.
Я навіть зраділа цій ситуації, подумала, що тепер ми зможемо бути разом, без обману. Я вже уявляла, як ми одружимося і почнемо нове життя. Але все пішло зовсім не так, як я сподівалася.
Володимир дійсно розлучився з дружиною і переїхав до мене. Однак його діти залишилися жити з нами. Його колишня дружина не мала змоги утримувати дітей, бо не працювала і не мала засобів. Вона не заперечувала, щоб діти залишилися з батьком.
Я ж не була готова до такого повороту. Думала, що ми з Володимиром будемо жити щасливою новою родиною, можливо, народимо своїх дітей. Але замість цього кожен день у моїй квартирі панує хаос: діти розкидають речі, галасують, не дають мені спокою. Більше того, їхня мати постійно приходить до нас додому, щоб провідати дітей.
Володимир не вирішує цю проблему, і я відчуваю, що скоро не витримаю. Не знаю, скільки ще зможу це терпіти. Постійно думаю про те, що краще б усіх вигнати, бо так більше жити не можу.
Порадьте, як бути в такій ситуації?