Іван повернувся додому із своєю мамою. Сказав Соломії, що тепер вона житиме з ними, бо не може знайти спільної мови з зятем у себе вдома. Свекруха відразу сказала, що допомагати Соломії вона не буде, бо щодня ходитиме до доньки, вона дитину чекає

Соломія заміжня 5 років. Зараз у неї є донечка, якій 2 роки. Але в садочок їх поки не беруть, немає місця, обіцяють аж на осінь.

Живуть вони з чоловіком небагато, тому Соломія просила Івана, щоб привіз її бабусю з села і вона жила з ними, а вона вийшла на роботу. Та чоловік проти, каже, що в них немає місця й так.

Справа в тому, що батьків у Соломії немає давно, її виховувала бабуся, а зараз вона живе в селі одна далеко від неї. Соломії від батьків дісталася квартира однокімнатна.

Чоловік Іван постійно говорив, що в ній їм місця мало, тому подружжя взяло в кредит двокімнатну квартиру, а квартиру дружини здавали в оренду.

У Івана ще була рідна сестра, вона нещодавно вийшла заміж і стала жити в мами з чоловіком в її двокімнатній квартирі.

А нещодавно Іван, без попередження привів маму додому, просто сказав дружині, що вона поки поживе з ними, адже не може спільної мови знайти з чоловіком своєї доньки.

Соломія не могла зрозуміти, чому чоловік з нею не порадився. Тоді вона звернулася до своєї свекрухи за допомогою: просила, щоб вона сиділа вдень з дитиною, а Соломія вийшла на роботу, щоб швидше виплатити кредит. Але свекруха відмовилася допомагати:

– З дитиною я тобі допомогти не можу, адже моя донечка чекає дитину теж і скоро мені прийдеться їм допомагати, я щодня ходитиму до них.

Соломія промовчала і цього разу. А нещодавно вона просила свого чоловіка, щоб він купив синочку і їй теплі речі на зиму, якраз чоловік мав отримати зарплату і квартиранти платили за оренду квартири. Частину планували віддати за кредит і купити речі для дитини та Соломії.

А Іван купив речі лише дитині і своїй мамі, сказав, що Соломія може зачекати, їй все одно немає куди ходити з дитиною, а мама до них приїхала без речей, їй нічого одягнути.

Тоді Соломія повернулася в свою однокімнатну квартиру, забрала бабусю з села і вийшла сама на роботу. Тепер з чоловіком ділять квартиру, хоча ще потрібно декілька років платити кредит.

Іван тепер щодня телефонує дружині, вибачається, просить, щоб повернулася, він вже давно відвіз маму додому. Та Соломія і не думає повертатися, їй так краще.