“Із грязі в князі”: Колись бензин рахувати відходами які виливали геть

Поглянувши на ціги за бензин сьогодні, неможливо повірити у те, що колись це були відходи які викидали. Так, ви не помиляєтесь просто виливали геть. І це ще можна булоб зрозуміти тоді коли його не використовували ніде, просто рахували, як відходи виробництва, але були часи коли люди виливали його вже тоді коли бензин отримав свою вартість на ринку.

Коли нафтопереробні заводи почали виробництво в середині 19-го століття, основною метою було вилучення гасу для живлення ламп, популярність яких була витіснена електричним освітленням лише через десятиліття.

У той же час виробництво гасу призвело до утворення легкозаймистого летючого побічного продукту, званого бензином. До появи автомобілів бензин був просто відходом виробництва, який утилізували без роздумів.

Протягом майже двох століть до середини 1800-х років люди використовували китовий жир, щоб живити лампи. Труднощі з видобутком китового жиру та його зростаюча вартість змусили шукати життєздатні альтернативи. Були випробувані різні рослинні олії, проте вони не давали доброго світла або коштували неймовірно дорого (як, наприклад, оливкова), тому що їх доводилося імпортувати.

Нафтопереробні заводи стали законним конкурентом китової промисловості. Протягом наступних кількох десятиліть сиру нафту переробляли з єдиною метою – виробляти гас. Бензин або спалювали, або дозволяли йому випаровуватися в атмосферу і залишати після себе менш горючий гас.

Гас швидко завоював популярність. Легко зрозуміти чому: він горів так само яскраво, як і китовий жир, проте коштував дешевше. І, порівняно з альтернативами, гас був менш вибухонебезпечним завдяки високій температурі кипіння.

Щоб збільшити виробництво, нафтопереробні заводи звернулися до процесу, схожого на дистиляцію. Сиру нафту нагрівали і ділили на частини у процесі конденсації. Це був набагато ефективніший метод порівняно з «випаром», але чим більше гасу вироблялося, тим легкозаймистим і непотрібним ставав бензин. Нафтова промисловість зіткнулася з проблемою утилізації незліченної кількості бочок марної пожежонебезпечної речовини.

Біля нафтопереробних заводів земля була просякнута бензином, який потрапив туди разом зі стоками та внаслідок навмисної недбалості. Деякі нафтопереробні заводи просто зливали бензин у струмки та річки, сподіваючись, що токсичні відходи зникнуть самі собою. Однак люди, які мешкали біля води, почали скаржитися на горючу воду.

Нафтові компанії стали продавати бензин лакофарбовим заводам: вони були щасливі, якщо хтось погоджувався купити його по одному долару за бочку. Попит на бензин, як і раніше, залишався на низькому рівні, відходи подіти було нікуди.

Джон Рокфеллер був одним із перших, хто визнав, що відходи нафтової промисловості можна використовувати як паливо. Саме рокфеллерівська компанія Standard Oil, серед інших, почала просувати бензин у автомобільній промисловості, що зароджується, на рубежі століть.