– Катя каже, що в тебе хтось є, якщо ти так реагуєш!

Я давно знала, що чоловік мені зраджує. Ми вже 20 років у шлюбі, тому знаю Ігоря, як саму себе. Тож, коли раптом він змінив стиль, почав спортом займатись, причепурився. Згодом дедалі частіше десь пропадав.

А тоді якось сказав, що має вирушити у відрядження. Я не сперечалася. Що робити, якщо треба. Ігор поїхав на цілий тиждень. Та минуло два дні та мені написав невідомий номер:

– Ваш Ігор не у відрядженні, він з коханкою в Карпатах.

Чесно кажучи, я навіть не здивувалась. Та бажання дзвонити чоловікові та влаштовувати скандали я не мала. Та минуло ще кілька днів і Ігор раптово приїхав.

– Ти що не зла?

– Чому я маю злитися?

– Я знаю, що моя Катя тобі написала. Вона навмисно це зробила, аби я нарешті він тебе пішов до неї.

– І що?

– Ну, тобі що байдуже? Ти мене зовсім не кохаєш?

– Ну, а як ти думаєш?

– Катя каже, що в тебе хтось є, якщо ти так реагуєш!

– А яке тобі діло до того?

– Що ти таке кажеш? І давно це в тебе?

– Відколи зрозуміла, що ти зраджуєш!

– То що вже два роки?

– О, то вже два роки ти гуляєш!

– Не насміхайся!

– Ніколи, ти що!

– І що далі?

– Ну, що робити. Їдь до своєї Каті. Я не проти!

– Я не кохаю її.

– Ну, що зробиш!

Засмучений, Ігор пішов геть. Та минуло кілька днів і він повернувся. Почав плакати й благати, аби я пробачила. Та на той момент я вже взяла усі наші заощадження і придбала путівку на Мальдіви. Вирішила, що відтепер житиму заради себе. Згодом колишній мені подзвонив, сказав, що його мобілізують. А тоді щиро попросив:

– Я розумію тебе. Але прошу бодай подумати! Можливо згодом, ти зможеш пробачити та дати мені другий шанс.

Я не знала, що йому казати. Чи варто давати надію людині, котра йде на війну? Чи можна пробачати зраду, лише того, що Ігоря мобілізували?