– Мамо, чи справді тобі необхідно їхати додому? В Італії зараз дуже гарний період року, чому б тобі не залишитися тут і не відпочити? – каже моя донька по телефону. Юля раптом почала переконувати мене не повертатися додому на відпустку

– Мамо, чи справді тобі необхідно їхати додому? В Італії зараз дуже гарний період року, чому б тобі не залишитися тут і не відпочити? – каже моя донька по телефону. Юля раптом почала переконувати мене не повертатися додому на відпустку.

Я, не розуміючи, що відбувається, пояснила доньці, що вже взяла місячну відпустку, і що інша жінка замінить мене на роботі, доглядатиме мою синьйору, тож у мене просто не буде куди подітися. Але дочка продовжувала наполягати на своєму.

– Різдвяна Італія дуже гарна. Мамо, поїдь у Мілан чи Венецію, ти ж там ніколи не була, – промовила вона.

Так, я дійсно не бувала в інших містах, окрім Риму, хоча маю вже 16 років досвіду на заробітках. Але ж я приїхала сюди не для відпочинку, а щоб заробляти. Якщо іноді в неділю вдається вибратися з подругами в парк чи на море – це вже справжнє свято.

Я завжди була ощадливою, кожен євро для мене на рахунку, інакше я б не змогла накопичити на будинок, у якому ми зараз живемо, чи на машину, яку купила дітям.

Моя мета поїздки до Італії була поліпшити житлові умови. У нас з чоловіком був дім, але не надто великий. Я мріяла про гарний будинок, щоб донька могла жити з нами, коли вийде заміж.

Чоловік не заперечував, коли я вирішила поїхати за кордон. Навпаки, він був радий, адже бачив, як швидко ростуть будинки у наших сусідів, чиї дружини вже працюють за кордоном.

Михайло – хороший чоловік, добрий і порядний, ми прожили разом добре, але він не вмів заробляти багато. Його зарплата була середньою, а на більше його не вистачало. Тому я вирішила скористатися можливістю.

У Італії мене зустріла сусідка й допомогла знайти роботу, і я швидко почала заробляти. Я надсилала всі гроші додому, бо ми з чоловіком вирішили перетворити нашу маленьку хату на великий дім.

Чоловік радо працював над будівництвом. Потім донька вийшла заміж і привела зятя, і Михайло разом із ним почав господарювати. Зять виявився хорошим господарем, і вони з Михайлом швидко знайшли спільну мову – навіть став називати його своїм сином.

Я була рада, що в родині панує мир і спокій. Я додому приїжджала лише раз на рік на Різдво, але за ті 3-4 тижні, що я гостювала, не встигала побачити всього, що змінилося.

Три роки тому зять захотів машину, і чоловік підтримав цю ідею, кажучи, що авто для дому – це необхідність. Тож я знову передала гроші на покупку машини.

Після цього я почала більше думати про себе і відкладати гроші. Я розуміла, що не буду заробітчанкою все життя, а потрібно мати щось для себе. Основні потреби вже закриті – є і дім, і машина. Тепер можна заощаджувати.

Я не планувала цього спеціально, але виявилося, що це було правильне рішення. Тепер ці гроші дуже знадобилися.

Коли донька почала настійно переконувати мене не їхати додому, я вирішила зателефонувати до сусідки Марії, яка завжди любила розповідати новини. У розмові з нею я дізналася, що у моєму домі зараз живе сваха, і що у неї з моїм чоловіком роман, який обговорює все село.

Я знала, що до нас приїхала мати зятя, самотня жінка, і що вона хотіла трохи пожити у сина. Я не мала нічого проти неї, бо бачила її тільки раз на весіллі наших дітей, і вона мені здалася приємною.

Після цієї розмови я знову зателефонувала доньці, і вона знову спробувала переконати мене залишитися в Італії, мовляв, нема сенсу витрачати гроші на дорогу та ще й дивитися на те, що сталося вдома.

Я не знаю, як вчинити. За три роки я змогла накопичити трохи грошей – на невелику однокімнатну квартиру, можливо, вистачить. Але щоб купити її без ризику втратити в шлюбі, треба спочатку розлучитися з чоловіком. Я впевнена, що Марія сказала правду, і що все так і є, тому донька й не хоче, щоб я поверталася.

Тепер я маю прийняти рішення – їхати чи залишитися, а головне, що робити далі. Що б ви мені порадили?