Оксана відправила повідомлення племінниці наперед знаючи, що воно неабияк засмутить цю маленьку дівчинку. Але в неї в голові визрів план, як зробити так, щоб щастя було набагато більше

Оксана з нетерпінням чекала Нового року. Цьогоріч вона вирішила порадувати себе обновками – адже рік був складним, і нові речі мали б підняти настрій.

Вона вже уявляла себе в новому вбранні, як сяятиме на святковому корпоративі. Місяцями дівчина відкладала кожну гривню, мріючи про той день, коли нарешті зможе піти на шопінг.

Напередодні свята, коли сніг падав пухнастими пластівцями, Оксана вирушила в торговий центр. Яскраві вогники вітрин манили її, як метеликів до світла.

У магазинах панувала святкова атмосфера, повітря наповнювалося ароматами мандаринів і здобної випічки. Оксана довго блукала між полицями, вибираючи найкрасивіші речі.

На картці у Оксани було 20 тисяч гривень, і всі ці гроші вона планувала витратити на себе. Дівчина заглянула в телефон, щоб перевірити, скільки грошей у неї є на рахунку, як раптом побачила на екрані повідомлення.

“Оксанко, купиш мені ляльку?”.

Дівчина мимоволі усміхнулася. Писала Маринка, її 6-ти річна племінниця, молодша донечка рідної сестри.

Своїх дітей у Оксани не було, тож вона час від часу купувала племінникам іграшки і смаколики. А Маринка, відколи навчилася писати, пише їй різні повідомлення на телефон, чим неабияк піднімає їм настрій.

“Сонечко, а яку ти ляльку хочеш?”, – надіслала у відповідь Оксана.

Племінниця не розгубилася і тут же скинула фото ляльки, яке вона знайшла в інтернеті.

Оксана знову посміхнулася про себе, відзначивши, що діти і справді зараз пішли дуже розумні.

“Вибач, Сонечко. Але у мене немає грошей, твоя лялька надто дорога. Але ти напиши листа Миколаю, і можливо, якщо ти була чемною, він вислухає твоє прохання”.

Оксана відправила повідомлення племінниці наперед знаючи, що воно неабияк засмутить цю маленьку дівчинку. Але в неї в голові визрів план, як зробити так, щоб щастя було більше.

Вона згадала про свою бабусю, яка колись жила з ними. Бабуся завжди говорила, що найкращий подарунок – це увага. А ще Оксана згадала про те, як у дитинстві мріяла про нову ляльку, яку так і не отримала, бо у її батьків завжди було мало грошей.

Але на наступний день цю ляльку вона знайшла під подушкою у бабусі.

“Напевно, Миколай помилився і поставив не під ту подушку. А я стара, не бачила, лише тепер зауважила. Пробач, Оксанко, бери свій подарунок”.

Тепер Оксана розуміє, що бабуся побачивши її сльози розчарування, поїхала в місто і за останні гроші купила їй ту ляльку, чим зробила її найщасливішою у світі.

Оксана покинула магазин з одягом і попрямувала в магазин з іграшками. Знайшла саме ту ляльку, яка була на фото, і зауважила, що коштує вона чимало.

“Не так мені вже й потрібна та нова сукня”, – подумала про себе Оксана і заплатила на касі кругленьку суму. Та вона розуміла, що платить не за ляльку, а за неповторні емоції, які бувають лише в дитинстві, і їй так хотілося, щоб її маленька племінниця якомога довше вірила в диво.

Оксана стояла біля великого дзеркала в магазині, уважно оглядаючи своє відображення. На вулиці вже похолоднішало, і небо вкривалося сірими хмарами, передвіщаючи наближення снігу.

Дівчина відчувала, як святкова атмосфера починає заповнювати її серце, і вона раптом відчула, що хоче, щоб в цьому світі було більше добра і радості.

Оксана відчула, як змінилися її плани. Всі ці роки, відколи вона поїхала з дому, вона звикла думати про себе, про свої бажання і потреби. Вона важко працювала, економила гроші, намагаючись створити стабільне і комфортне життя для себе.

Але в цей момент їй стало зрозуміло, що справжня радість полягає не тільки в тому, щоб отримувати, а й у тому, щоб давати. Вона згадала, як минулого року на свята не змогла купити своїм рідним подарунків, бо весь час витрачала гроші на себе і на побутові потреби. Ось зараз вона мала можливість виправити це.

Замість того, щоб купити пальто, Оксана вирішила зробити інший вибір. Вона взяла сумку і вирушила до каси, сплативши за кілька дрібних покупок – кілька святкових упаковок і подарункових пакетів.

В її голові вже виникла нова ідея: вона не буде витрачати гроші на себе, а купить подарунки для своєї родини. Оксана знала, що найкращим подарунком для її близьких буде не просто річ, а саме увага і любов, яку вона до них проявить.

Вона вирушила в інший магазин, де було багато різних товарів. Оксана постаралася знайти те, що могло б здивувати і порадувати кожного.

Спершу вона вибрала для мами красивий набір для ванни з ароматними оліями та свічками. Мама завжди говорила, що не має часу для себе, тому цей подарунок був особливим – він обіцяв їй моменти релаксу і спокою.

Для тата Оксана купила книгу, про яку він давно говорив, коли вони разом дивилися фільм про старовинні пригоди. Оксана знала, що татові буде приємно мати в руках ту саму книгу, яку він не зміг знайти в магазині.

Для сестри Каті вона обрала красивий шарф і невеликий косметичний набір. Оксана знала, що сестра не любить великі покупки, але завжди тішиться дрібницям, які додають їй настрою.

А для брата Оксана купила стильний гаманець. Він був достатньо практичний і в той же час елегантний, і точно підходив до його смаку.

Оксана усміхнулася, уявивши, як брат буде тримати в руках цей подарунок і як він буде радіти. Це була дрібниця, але вона змусила її серце битися швидше від щастя.

Коли Оксана повернулася додому, її серце вже було сповнене теплом. Вона поклала подарунки під ялинку і вирішила, що в переддень святого Миколая поїде в село і роздасть їх своїм рідним.

Першою отримала подарунок мама, її очі загорілися не так від подарунку, а швидше від того, що вона його аж ніяк не очікувала.

Мама взяла подарунок і розгорнула його. Коли побачила набір для ванни з ароматними маслами та свічками, її очі заблищали. Вона обняла Оксану і сказала:

– О, дякую, донечко! Це саме те, чого я давно хотіла.

Наступною подарунок отримала сестра Катя. Коли Оксана вручила їй шарф і косметичний набір, Катя здивовано подивилася на неї:

– Ксю, ти що, це дуже дорого! Не треба було.

Однак Оксана лише посміхнулася:

– Я хотіла, щоб ти мала те, що дійсно хочеш. Ти заслужила це.

Брат також не залишився без уваги. Коли він відкрив свій подарунок – гаманець, його очі заповнилися вдячністю. Він подивився на сестру і сказав:

– Я давно мріяв про такий. Дякую, це чудово!

Останнім отримав подарунок тато. Оксана вручила йому книгу, яку він так довго шукав. Тато обережно взяв її в руки і з радістю сказав:

– Ти не повіриш, але я давно хотів цю книгу! Як ти змогла її знайти?

Оксана лише відповіла:

– Просто знайшла час подумати про тебе, тату.

Подарунок для племінниці був відкладений на ранок, ляльку дівчинці приніс святий Миколай, у якого вона щиро вірила.

Усі були щасливі. Їхні очі сяяли від радості і вдячності. Оксана відчула, що зробила правильний вибір. Вона не просто купила подарунки, а й принесла радість своїм рідним. І саме ці емоції – радість від щастя близьких, – стали найкращим подарунком для неї самої.