Сльози стікали по обличчю Лидії Василівни всю ніч. Зранку вона забрала свою ще запаковвану валізу і не озирнувшись, покинула квартиру дочки. Зачинила двері і попрямувала на вокзал. Повернення додому стало єдиним виходом із цієї болісної ситуації
Лідія Василівна вже дві години сиділа на лавці біля будинку. Потемніло, похолоднішало, а вона все сиділа і чекала на дочку.
Читати далі