Розлучення виявилося не таким простим, як я думав. З’ясувалося, що моя колишня дружина встигла оформити на себе невелику квартиру, придбану за наші спільні заощадження

Я завжди думав, що справжня краса — це щось природне, гармонійне, але, схоже, моя колишня має інше уявлення про все це. Ще кілька років тому вона була тою жінкою, яка тішила мене своїм виглядом: тендітна, із сяючими очима, цілком впевнена у собі. Але після того, як з’явилася наша донька, все почало раптово змінюватись.

У перші місяці я заспокоював себе, що їй потрібен час на відновлення. Але минав рік за роком, а її шопінг списки ставали все довшими: нарощені вії, манікюр, масажі, педикюр, перукарня. Щоразу я дивився на її нові покупки й мені не давала спокою думка, а навіщо це все? Хіба не варто було б почати з чогось простішого. Наприклад, з легких прогулянок чи збалансованого харчування?

Якось за вечерею я все-таки наважився і сказав дружині:

— Олю, може, не будеш їсти цього тортика? – почав я обережно, пригадуючи стару Олю, яка могла місяць сидіти на дієті заради весільної сукні.

Вона підняла на мене свій погляд трохи втомлений, трохи роздратований.

— І що? Це кардинально змінить мою вагу? – відрізала вона, демонстративно беручи у руки ложку. – Думаєш, я не бачу себе у дзеркалі?

— Ну і… Ти ж стільки грошей витрачаєш на догляд: манікюр, педикюр, вії… Просто мені все це вже стає дивним.

Вона видихнула, опустила плечі й сказала:

— Це не твоя справа, Сергію. Мої вії й мої нігті — це моє відображення, мій спосіб залишатися собою або принаймні хоч трішки тою, якою я колись була.

Тільки щось я не пам’ятаю, щоб вона колись такою була. Не міг же я за дев’ять місяців, поки вона носила нашу дитину, так все забути.

Був якось випадок, коли Оля витягнула з мене кругленьку суму на якусь процедуру, якої я навіть назву забув. Щось на зразок “психологічний масаж для розгладження аури”. У мене тоді реально зірвало дах. Я тримав рахунок і намагався збагнути, чому люди витрачають гроші на таке.

— Олю, ти витратила п’ять тисяч гривень, щоб розгладити ауру?

Вона тільки посміхнулась і навіть не спробувала пояснити. Замість цього сказала:

— Сергію, ти нічого не розумієш. Після цієї процедури відчуваю більше гармонії. Це як інвестиція у себе.

Я вже не знав, сміятися чи плакати.

— Олю, та за п’ять тисяч можна було пів місяця харчуватися здоровою їжею!

— Ну і що? Ти ж знаєш, я люблю себе балувати. Аура — це не жарти.

Мої друзі часто підколювали мене: “Ну, як там твоя екс дружина? Витягує з тебе останні гроші на нігті чи губи?” Я лише посміхався, бо насправді кожна нова її річ виглядала як спроба прикрасити себе, а не розв’язати головну проблему. Усі ці вії, яскраві нігті були ніби бронею, щоб сховатися від світу.

Якось я почув розмову Олі з її подругою, коли прийшов забрати доньку. Вона розказувала подрузі про нові процедури, які коштують купу грошей, але, на її думку, обіцяють повернути її “давно забуту красу”.

— Це нічого не змінить, – казала їй подруга. – Треба полюбити себе зсередини, а не ховатися за всіма цими аксесуарами.

Оля знову тільки відмахнулася.

Минуло ще пів року. Ми сиділи у парку, коли донька бавилася на майданчику. Оля знову щось розповідала про свої процедури, але я зосереджувався на інших речах: на тому, як вона ховає невпевненість за цими яскравими образами, на її втомлені очі. Згадував яка красива вона була колись, і мені стало від цього сумно.

— Знаєш, – почав я обережно, – може, ти й сама бачиш, що не варто так намагатися щось “підфарбувати” та “підмарафетити”. Ти колись була такою природною, пам’ятаєш? І це мало гарний вигляд. Тобі просто потрібно схуднути й будеш знову красунею!

Вона усміхнулася сумно, пригладжуючи волосся.

— Ти теж змінився, Сергію. Може, справа не у віях і не у моїй зайвій вазі. Може, я просто намагаюсь відчути, що це тіло ще комусь окрім мене самої потрібно таким, яким воно є зараз.

Оля не хотіла мене слухати та все витрачала наші сімейні гроші. Тільки випадково я побачив її з іншим чоловіком, який обнімав її на вулиці серед білого дня. Це виявився її фітнес тренер. Я все тоді зрозумів. Дружина просить у мене гроші на процедури, а сама зраджує мені з іншим.

Ми розлучилися. Проте з’ясувалося, що на ній записана невелика квартира-студія у передмісті. Тобто, вона за наші сімейні гроші купила собі житло, а потім так просто мене кинула. Мені важко було прийняти це, але я знайшов у собі сили жити далі.

З того часу минуло три роки, але вона не змінилася. Оля обрала свій шлях, хоч, мабуть, не до себе, а до чергової косметичної новинки. А я зрозумів, що справжні зміни не у зовнішньому вигляді. Їх потрібно шукати у собі, глибше, далі, де не допоможуть ані вії, ані дорогі манікюри. Врешті-решт, кожен сам вибирає, яким йому бути, але залишається питання — чи щастя можна знайти за допомогою цього нескінченного дорогезного догляду?