– Слухай, минулого разу нам довелося спати на підлозі. Я не виспався і, як зомбі, ходив на роботу. Де це бачено, щоб господарі підлаштовувалися під гостей? – обурився Василь

– Оль, можливо вже вистачить робити з нашої квартири притулок для приїжджих, та знедолених? – напівжартома поцікавився Василь.

Двадцятичотирирічна дівчина запитливо подивилася на чоловіка.

– Я говорю про твоїх родичів, – уточнив чоловік.

– Ну і жарти у тебе, – хмикнула дівчина і закотила очі.

– З приводу того, що твоя рідня зачастила до нас, я не жартував, – суворо промовив Василь.

– Ти знову, чи що? – Ображено надула губи Ольга. – Мені здається, ти до них чіпляєшся. Чи таким чином ти хотів нагадати мені, звідки я приїхала? – зневажливо додала вона.

– Ні, ні, – чоловік округлив очі. – Я ніколи не нагадував тобі про це. Річ у тім, що наша однокімнатна не гумова.

– Як твоя рідня дізналася, що ти вийшла за мене заміж, так одразу практично вся захотіла приїхати до столиці. Мабуть, навіть дід на візку, і той готовий до нас навідатись.

Ольга стиснула зуби. Їй не сподобалося, що чоловік дозволив собі глузувати з її родичів. Вона вийшла заміж рік тому. За цей час не було жодного місяця, щоб до молодого подружжя не приїжджав хтось із рідні дівчини.

– Більше ніяких гостей, так і скажи їм! Тільки крайні випадки, коли справді треба приїхати, – рішуче промовив Василь.

– Це які ж такі крайні випадки? – з роздратуванням спитала дівчина.

– До лікарні, наприклад…

Щойно чоловікові варто було про це сказати, як родичі Ольги миттєво всі захворіли. Звісно, ​​Василь зрозумів, що вони вирішили хитрувати. Саме після цього чоловік вирішив вкотре поговорити із дружиною на цю тему.

– Слухай, минулого разу нам довелося спати на підлозі. Я не виспався і, як зомбі, ходив на роботу. Де це бачено, щоб господарі підлаштовувалися під гостей? – обурився Василь.

– Тітка Галя і дядько Толя – люди похилого віку. Ти хотів, щоб вони спали на підлозі? – обурилася Ольга.

– Я б хотів, щоб вони взагалі не приїжджали. Справа не лише у нашому комфорті, а й у грошах. Скільки не приїжджають твої родичі, ніхто не спромігся сам себе погодувати, я вже мовчу про гостинці.

– Ти хоча б раз порахувала, скільки грошей ми витрачаємо за кожен їхній візит? – з досадою поцікавився Василь.

Справді, приїжджі гості воліли приїжджати не лише з порожніми руками, а й у місті не купували нічого.

– Вони ніби в готель із повним пансіоном селяться, – пробурчав чоловік. – Мені, звичайно, не було б шкода, якби вони не їздили так часто. Сподіваюся, ти мене почула! – додав він суворо.

Однак, коли через два тижні до них без попередження навідалися чергові родичі, він зрозумів, що дружина не почула його слова.

Цього разу гостями виявились далекі родичі Ольги, яких чоловік бачив уперше в житті. Дівчина і сама їх погано знала, проте пустила у квартиру.

Ці гості теж приїхали з порожніми руками, а, сідаючи за стіл, жінка напівжартома сказала:
– Чим нас дивуватиме? Які страви приготували?

Збентежений Василь запитливо глянув на дружину, чекаючи від неї відповіді.

– Чим багаті, тим і раді, – розвела руками Ольга, і почала ставити на стіл усе, що було в її холодильнику.

Гості скривили обличчя, оглянувши стіл. Нічого химерного, і того, чого б вони у своєму житті не їли, на ньому не було.

– Їсте те саме, що й ми, – пробурчала Тамара Миколаївна. – Негусто, Олю, негусто…

Дівчина під пильним поглядом родички густо почервоніла. Було видно, що їй стало ніяково.

– Ми в Києві живемо так само, як і ви у своїх Черкасах, – вирішив втрутитися у розмову Василь.

– Ой, не розказуй казки. Усі знають, що у вас тут прибиральниця більше отримує, ніж у нас лікар, – хихикнула у відповідь родичка.

– Це дурні байки, – заперечив чоловік, але Тамара Миколаївна лише з недовірою посміхнулася у відповідь.

– Ось ми й думали, що ви зустрінете нас якось краще. Ну гаразд, думаю, нашу дочку ви годуватимете краще, – засміялася жінка.

За столом запанувала цілковита тиша. Навіть чоловік Тамари Миколаївни на якусь мить припинив жувати.

– Наталка зібралася в Київський університет вступати. Не знаємо лише, куди саме пройде балами. Так вона у нас розумна. Якщо не в університет, то в коледж якийсь – точно.

– Ви натякаєте, що вона житиме у нас? – ошелешено перепитав Василь.

– Так. Я не натякаю, а кажу прямим текстом, – розсміялася Тамара Миколаївна, і склала руки на солідному животику, що виступав з-під сукні.

– Куди, на вашу думку, ми маємо її покласти? – єхидно поцікавився чоловік.

– Туди ж, куди й нас, – байдуже відповіла родичка, яка ніби геть-чисто забула про те, що подружжя жило в однокімнатній квартирі.

– Добре, з вас шість тисяч гривень на місяць, – Василь радісно поплескав у долоні. – Буде нам якийсь пасивний заробіток.

Очі Тамари Миколаївни після слів чоловіка значно округлилися. Вона кілька секунд, як риба, жадібно хапала ротом повітря, а потім роздратовано випалила:

– З родичів гроші брати – остання справа! Взагалі, ні в які ворота не лізе! Чужі люди, й то краще ставляться!

– Живете тут, як у Христа за пазухою, і замість того, щоб допомогти родичам, ви їх ще й обібрати вирішили. А я раділа, як племінниці нашій пощастило!

– Тепер бачу, що все зовсім не так. Треба рідні розповісти, як тут родичам раді, і як їх обирають столичні! Вітя, ми вирушаємо додому, пакуй речі!

Жінка схопилася з місця, і незграбно почала бігати по квартирі. За нею те саме повторював чоловік.
Подружжя здивовано спостерігало за тим, як вони збирають речі.

– Паста наша, – побачивши в руках Тамари Миколаївни зубну пасту, уточнив Василь.

– Та подавись! – вигукнула жінка і запустила нею в господаря квартири. – Ти, Олю, виявляється, нуль без палички!

– Чоловіка свого не можеш приструнити! Мій би нізащо не посмів так повестись і зганьбити мене перед ріднею.

Василь легко зрозумів, що Тамара Миколаївна не хоче їхати, та прямо горить бажанням, щоб Ольга заступилася за них, і залишила.

Проте дівчина продовжувала сидіти за одним столом із Василем, та спостерігати за тим, як родичі пакують валізи.

У глибині душі Ольгу вже дістали нескінченні візити рідні, якій вона ніяк не могла відмовити, і яка дуже швидко перестала питати дозволу, щоб приїхати.

Коли Тамара Миколаївна з чоловіком поїхали, Ольга пообіцяла Василеві, що відтепер відмовлятиме родичам у притулку.

Батьки Ольги, дізнавшись, що зять буквально виставив далеку рідню за двері, влаштували дочці скандал.

– Як ти могла нас так зганьбити?! – обурювалася Юлі Леонідівна. – Сором, та й годі!

Не бажаючи слухати моралі матері, Ольга поспішила швидше покласти слухавку. Однак, із цього моменту, родичі раптом самі перестали навідуватись у гості до молодого подружжя.

Звичайно, ті здогадувалися, що причина крилася у Тамарі Миколаївні, яка ославила їх на весь світ. Але їм було не соромно за свою поведінку, бо їм набридло вже спати на підлозі, та всім догоджати! Вони не перегнули палицю?