— Ти якась дивна, завжди себе накручуєш, усе добре, — накричав він на мене і вийшов на балкон. Але він не знав, який сюрприз йому приготувала доля

— Олена, я тобі даю стільки грошей на місяць, скільки можу. Тобі має вистачати на всі витрати. – сказав чоловік, коли отримав зарплату.

Він протягнув мені конверт з грошима, але сума була набагато менша, ніж завжди. Я здивувалась та намагалась з’ясувати правду.

— Але ж тут не вистачає?

— Це все, що я тобі можу дати. Більшого і не чекай, – сказав чоловік, мов відрізав та пішов на роботу.

Я тримала конверт у руках та намагалась зрозуміти, чому грошей так мало? На роботі у нього все стабільно, великих покупок ми не планували, а щодо кредитів, то чоловік ніколи мені не говорив подробиці. Що ж могло піти не так?

Ці роздуми розвіялись, коли я отримала свою зарплату та записалася на педикюр. Дешевше було зробити його у сусідньому районі, куди я і поїхала. Тільки те, що я там побачила, перевернуло все моє життя.

Сергій виходив з магазину квітів та ніс здоровенний букет. Я подумала, що ввечері на мене чекає сюрприз та поспішила приготувати смачну вечерю. “Напевно, він купив мені якусь ювелірну прикрасу”, думала я та з нетерпінням чекала чоловіка.

Ввечері, коли Сергій повернувся, він поводив себе так, ніби нічого не сталося. Квітів не було, подарунка теж. У мене стало ще більше питань, ніж відповідей та я взялася за розслідування. Спочатку помітила, що він поводиться дивно: затримується на роботі, завжди у телефоні, ніби щось приховує.

— Що ти там весь час дивишся? — запитала я, коли вже не витримала.

— Нічого. І взагалі, не лізь у мій телефон, це моє особисте, — грубо сказав він, закриваючи екран телефону.

— Я думаю, нам про це потрібно поговорити, — тихо відповіла я, ледве стримуючи сльози.

— Ти якась дивна, завжди себе накручуєш, усе добре, — накричав він на мене і вийшов на балкон.

Того вечора нам так і не вдалося поговорити. Я заснула на дивані, а він пішов у спальню.

На ранок ситуація не змінилася. Сергій удавав, що нічого не сталося, хоча я бачила, що щось не так.

— Я поспішаю на роботу, тобі теж гарного дня, — ледве вимовила ці слова, щоб не заридати.

Увечері, повернувшись додому, чоловік, як ні в чому не бувало, знову був у своєму телефоні. Я вирішила не порушувати цю тему. Ми лягли спати, він заснув і я чую, як на його телефон приходить повідомлення: «Давай зустрінемося завтра». В ту мить, коли я це прочитала, моє серце затріпотіло. Я не могла повірити, що все це відбувається зі мною. Думки хаотично змішувалися в голові та я не знала, що робити далі.

На наступний день я вирішила більше не мовчати. Вранці, коли Сергій пішов на роботу, я не втрималася та взяла вихідний. Моє серце калатало, але я знала, що більше не можу просто сидіти вдома та вдавати, ніби нічого не відбувається. Я сіла в автомобіль та почала стежити за ним.

Він поїхав не на роботу, як зазвичай, а звернув на маленьку вуличку біля кафе, де я ніколи раніше не була. Я припаркувалася неподалік й спостерігала, як він вийшов зі свого авто та озирнувся. Через кілька хвилин до нього підійшла жінка, та сама, про яку я здогадувалася. Вони обнялися та зайшли всередину.

Я сиділа у машині, не знаючи, що робити далі. Злість закипала всередині і я більше не могла стримувати себе. Попрямувала до кафе, щоб з’ясувати стосунки. Зайшовши всередину, я побачила, як вони сидять за столиком, сміються, тримаються за руки. Я хвилювалася, але підняла голову та підійшла до них.

— Привіт, — сказала я, дивлячись прямо на Сергія. Він різко відсмикнув руку від жінки й зблід. Вона розгублено подивилася на мене.

— Ти що тут робиш? — пробурмотів він, намагаючись зберегти спокій.

— Думаю, це питання не до мене, — відповіла я, крижаним тоном. — Ми можемо все обговорити тут або вдома, але тобі доведеться відповісти за це.

Я різко повернулася і вийшла з закладу, не чекаючи на відповідь. Але це було лише початком. Повернувшись додому, я зібрала всі свої речі та поїхала до батьків. Це була його квартира, де я більше не могла знаходитись.

Коли Сергій повернувся додому, то застав порожні полиці й лист на столі: «Я більше не твоя наївна дружина. Прощавай».