Від самого початку шлюбу Ольга відчула на собі весь тягар свекрухиного невдоволення. Постійні причіпки та критика доводили молоду жінку до відчаю. Історія повторилася, але з іншим сценарієм, життя подарувало їм шанс переписати історію, почавши з того самого бульйону, що колись їх розділяв

Ольга з перших днів свого заміжжя зрозуміла, що з свекрухою близькими подругами вони не стануть. Перші кілька років їх сімейного життя з чоловіком пройшли в постійних напружених відносинах.

Свекруха Анна була жінкою, яка вважала, що її сина Юрія ніхто не може доглядати краще за неї. Вона завжди намагалася контролювати всі дрібниці в їхньому житті, від того, яку кашу Ольга варить на сніданок, до того, як прибирати у кімнатах.

І навіть коли їй говорили, що потрібно перестати втручатися, вона все одно продовжувала висловлювати своє незадоволення.

З своїм чоловіком Юрієм Ольга жила добре, якби тільки не постійні втручання свекрухи. Одного разу молода жінка готувала обід. Погода була холодна, і їй захотілося приготувати на обід смачний домашній бульйон з курки.

– Ольго, ти знову курку вариш? – запитала свекруха, заходячи на кухню, поки Ольга ставила каструлю на плиту.

– Так, а що не так? – здивувалася Ольга.

– Та так… Просто, я не люблю, коли ти так часто бульйон вариш, не вмієш наче борщ приготувати – буркнула Анна, стоячи на порозі.

Ольга здивовано подивилася на неї. Вона ж приготувала те, що зазвичай подобалося Юркові.

– Але ж вам не потрібно їсти, якщо не подобається, – сказала вона спокійно. – Я ж просто для нас, для сім’ї.

Анна похитала головою і пішла в свою кімнату. Ольга зробила вигляд, що не звертає уваги на її слова, але в душі ця розмова залишила неприємний осад. А кому сподобається, коли свекруха в каструлі заглядає?

Це був лише один із численних випадків, коли Анна виявляла незадоволення щодо того, що Ольга робить чи не робить, навіть якщо це стосувалося найпростіших побутових речей.

Проте Ольга не здавалася. Вона все одно продовжувала готувати, прибирати, робити всю роботу по господарству. Вона знала, що для її чоловіка – це важливо. І врешті-решт, саме чоловік був її підтримкою.

Час йшов, і Ольга стала все більше відчувати, що її свекруха не приймає її. Вона різними способами намагалася їй вгодити, але нічого не виходило.

– Я не розумію, чому ти так сваришся з мамою, – одного разу сказав їй Юрій, коли вони сиділи за столом. – Вона завжди хоче для нас найкращого.

– Ти не розумієш, Юрчику, – відповіла Ольга, встаючи. – Вона просто мене не сприймає. Постійно критикує все, що я роблю. Навіть бульйон їй не сподобався!

– Ти ж знаєш, яка вона, – сказав він, знімаючи свою куртку. – Вона не вміє по-іншому.

Ольга тільки зітхнула. Вона вже давно прийняла той факт, що свекруха не буде її підтримувати, але все одно сподівалася, що з часом вони знайдуть спільну мову.

Та з кожним роком ставало все лише гірше, і дійшло до того, що Ольга пішла від чоловіка, бо не могла більше терпіти вибриків свекрухи.

Минув час, Ольга жила своїм життям, і одного дня вона дізналася, що Анна, її колишня свекруха, захворіла.

Дізналася вона це від Юрія. Колишній чоловік зателефонував їй і запитав, чи може вона приїхати і допомогти, бо більше він не має до кого звернутися.

Ольга не замислюючись відповіла:

– Звісно, я поїду. Що б там не було, але я не можу залишити її без допомоги.

Кілька годин по тому Ольга стояла біля ліжка свекрухи в лікарні. Анна була слабка, змучена. Це було страшно, бо жінка, яка завжди була такою сильною та впертою, тепер виглядала зовсім по-іншому.

– Ольго… — ледве промовила Анна, коли побачила її біля себе. – Я… я тебе не любила і дуже несправедливо ставилася до тебе. Я завжди вважала, що ти не така, як треба. Але тепер, коли я лежу тут… розумію, якою ти за всі ці роки була сильною.

Ольга зітхнула і поклала руку на її руку.

– Не важливо. Я просто хочу, щоб ви одужала.

– Ти не злишся на мене? – запитала Анна, знову поглядаючи на неї, зітхаючи. – Я була неправою.

Ольга посміхнулася, хоч це було важко. Вона ж не забула всі ті роки, коли її критикували за кожну дрібницю.

Через кілька днів Анна почала почувати себе краще. Вона вже могла сидіти на ліжку і розмовляти з рідними.

– І от тоді Ольга вирішила, що хоче зробити для неї щось важливе. Вона поїхала на ринок, купила курку та інші продукти і приготувала для Анни її улюблений бульйон.

Ольга принесла бульйон в лікарню, і Анна, побачивши його, здивувалася.

– Ти приготувала мені бульйон? – запитала вона.

Ольга кивнула.

– Думаю, що бульйон вам зараз сам те, що треба.

Анна заплакала. Вона не очікувала такої турботи від Ольги, особливо коли вона згадала випадок, як картала її за бульйон, бо пошкодувала для невістки курки.

– Пробач, я не знала, що тобі так важко було, – сказала Анна тихо.

Ольга не відповіла, лише взяла ложку і допомогла свекрусі спробувати бульйон. Вони сиділи мовчки, але цей момент став переломним у їхніх відносинах.

І не тільки у їхніх. Ольга з Юрієм знову зійшлися.

Згодом Ольга зрозуміла, що її відданість, навіть коли вона отримувала натомість лише невдоволення, була важливою. Вона була готова прощати, тому що в кінцевому рахунку любов і підтримка – це те, що справді важливо в житті.

– Я завжди буду вдячна тобі за те, що ти була такою сильною, навіть коли я була неправою, – сказала Анна одного разу. – Ти мені допомогла, і тепер я це усвідомила.

Ольга посміхнулася, зрозумівши, що іноді варто віддати більше, ніж отримуєш. Іноді турбота – це не тільки про те, щоб бути добре оціненим, але й про те, щоб відкрити серце, навіть коли здається, що його не варто відкривати.