Я була в розпачі, просто не знала, що мені тепер робити. З роботи я була змушена звільнитися, але не хотіла, щоб мої співробітники знали про те, що зі мною трапилося, тому робила я це тихо – просто написала заяву на звільнення і пішла

Коли я виходила заміж за Анатолія, бо була впевнена, що саме з ним стану щасливою. Але не минуло і двох років, як він пішов від мене до моєї найкращої подруги.

Спочатку у нас все було чудово, кохання, багато планів на майбутнє, донечка народилася. Але потім у мене різко почало погіршуватися здоров’я, і я перестала ходити. Видимих причин не було, лікарі лише розводили руками і не давали ніяких втішних прогнозів.

А мій чоловік, замість того, щоб підтримати мене у цей непростий для мене час, зібрався і пішов до моєї найкращої подруги Світлани.

– Мені потрібна здорова дружина, – сказав на прощання Анатолій.

Я була в розпачі, просто не знала, що мені тепер робити. Дитину забрала до себе свекруха, яка почувалася винною за вчинок свого сина. А мене став доглядати мій батько, без його допомоги я б не справилася.

З роботи я була змушена звільнитися, але не хотіла, щоб мої співробітники знали про те, що зі мною трапилося, тому робила я це тихо – просто написала заяву на звільнення і пішла.

Через кілька місяців мені стало трохи легше, і я у візку могла гуляти по вулиці. Одного разу тато допоміг мені виїхати з під’їзду, і я попрямувала в магазин.

Та вже по дорозі я усвідомила, що напевно не зможу сама, та ще й з покупками, добратися додому, тому вирішила повертатися. Але в цей час мене хтось гукнув. Я повернулася і побачила свого колишнього начальника – Руслана Ігоровича.

Він мене відразу впізнав, і був дуже здивований, побачивши мене в такому стані, але виду не подав. Руслан запропонував мені свою допомогу, а заодно по дорозі ми могли трохи поговорити.

Руслан Ігорович був людиною строгою, але справедливою. Ми з подругами не раз підсміювалися за його спиною над ним, адже знали, що він досі живе з мамою. Світлані він подобався, але Руслан Ігорович ніколи не звертав на неї уваги, тому вона і всім розповідала, що він не може від маминої спідниці відірватися.

З Світланою ми були дуже близькими подругами. Вона була зі мною, коли я познайомилася з своїм майбутнім чоловіком. Це було в кафе, ми з Світланою пили чай, а Анатолій до нас підійшов.

Світлана була в захопленні від Анатолія, але я йому більше сподобалася, тому ми з ним почали зустрічатися. Та, як виявилося, Світлана не забула його, і в найнезручніший для мене час забрала від мене чоловіка.

Ми з Русланом Ігоровичем купили в магазині все, що я планувала, він навіть ще дещо мені купив в якості подарунка, і наполіг на тому, що допоможе мені все це відвезти додому.

Той день був схожим на казку. Я просто не могла збагнути, що відбувається. Руслан розклав продукти і відразу став до плити.

– Я просто люблю готувати і зараз приготую нам щось смачненьке, – посміхнувся він.

Говорив він зі мною без жалості, а щиро, з бажанням продовжити розмову. За обідом, який він приготував, Руслан розповів мені, що кілька місяців тому його мами не стало. Вона багато років була лежачою, і він її доглядав. Через це від нього пішла наречена, бо не хотіла виходжувати лежачу свекруху.

Та дівчина вийшла заміж за іншого, уже навіть дитину народила, а Руслан залишився сам.

Мені стало дуже соромно за себе, коли я згадала, як ми з Світланою сміялися над тим, що він досі живе з мамою.

Руслан зізнався мені, що я йому давно подобалася, але у нього є правило – ніяких стосунків на роботі, до того ж, я була заміжньою.

Коли він почув мою історію, то запропонував свою допомогу, сказав, що у нього є гарні спеціалісти.

Через пів року я вже сама стояла на ногах, це були перші невеликі кроки, але великі успіхи на моєму шляху до одужання.

Руслан зробив мені пропозицію, ми одружилися і забрали мою донечку від свекрухи. Дитину Руслан любить як свою рідну, і донечка відразу до нього прихильно ставилася, вона хоч і маленька, нічого не розуміє, але відчуває його людяність і доброту.

Мій чоловік будує будинок за містом, незабаром ми в нього переїдемо. Руслан впевнений, що там мені буде краще.

А нещодавно мене віднайшов мій колишній чоловік. Він виглядав не вельми добре, з Світланою у них не склалося, Анатолій став у чарку заглядати.

Його мама порадила йому йти до мене миритися, вона була впевнена, що заради дитини я прийму його назад. Та я навіть не думала це робити. У мене тепер є найкращий чоловік у світі, а все інше – не важливо.