Я ніколи не забуду того пілота, якого “мамочки апалценцев” забили на смерть, лопатами. На землі… Я не забуду…

Я – ніколи не забуду, як “мєсниє житєлі” смажили шашлики на Саур могилі, на кістках і крові наших хлопців…

А ще, того пілота, якого “мамочки апалценцев” забили на смерть, лопатами. На землі. Сообщает stblog.co.ua

Він катапультувався на їх території, коли їхні ” защітнікі нєдоросії” збили літак. Я не забуду те каміння, яке летіло від жителів Донецька на “парадє плєнних”, як і сам парад. А ці виродки товпами йшли дивитися і знущатися. Тепер мені і вам просити вибачення?! І “столб пазора” з жителькою, Іриною Довгань, яку прив’язали до стовпа, обгорнули прапором і всі бажаючі плювали, кидали непотрібом, били. Я не забуду ті понівечені обличча, які ці виродки, апалчєнци, назвали “фантомасами Дєбальцево”, позрізавши шкіру з м’язами. Я не прощу за обстріляний Восточний район Маріуполя. І ще, я не пробачу ту мамашку, яка в дитячий поліклініці лізла без черги до лікаря, “патамушта ана бєжєнка”, а на питання лікаря, де тато дитини, відповіла: “астался дома мачіть укропав”. Я не пробачу і не забуду полонених, яких катували, а не рятували від “голодування”, крапельницями… Я не буду просити вибачення за відірвані ноги і руки наших бійців. Я не вибачатимусь за могили наших хлопців. І за те, що багатьох збирали по шматках, а ідинтифікували по ДНК.