З великою радістю та кошиком смаколиків приїхала Світлана вітати брата Андрія з днем народження. Однак теплі обійми і щирі посмішки замінили холодність та байдужість. Невістка навіть чаю не запропонувала

Свого молодшого брата Андрія Ганна дуже любила. У дитинстві вони разом бігали на подвір’ї, ділилися іграшками, допомагали один одному вчити уроки, а коли Ганна вийшла заміж, то Андрій став її найкращим порадником і найближчою людиною. Вони завжди підтримували одне одного, і навіть з роками, коли Ганна вийшла заміж і з’явилися діти, брат залишався вагомою частиною її життя.

Все змінилося після того, коли Андрій одружився, їхні дороги почали розходитись. І все через одну людину – його дружину Світлану.

Світлана з самого початку виявилася неприязною до родини чоловіка, яких вона вважала селюками. Її високомірність і гордовитість стали очевидними вже на перших зустрічах.

Вона не бажала спілкуватися з матір’ю Андрія, а ще більше відмовлялася від будь-яких контактів із Ганною. Світлана завжди була переконана, що родичі її чоловіка – це не її рівень. Її домівка була, на її думку, занадто “вищого ґатунку”, щоб допускати до неї простих сільських людей.

Перші роки після того, як Андрій і Світлана одружилися, брат ще приїжджав до матері. Він завжди казав, що йому хочеться побачити родину, посидіти за святковим столом, поговорити про старі часи.

Але потім, коли мами не стало, Андрій став все рідше з’являтися у селі. Світлана ж категорично відмовлялася їхати туди, навіть якщо це було велике свято або важлива подія на кшталт ювілею.

Вона завжди знаходила причини: туфлі можуть забруднитися в грязюці, а сільська атмосфера – це не для неї.

Ганна розуміла, що Світлана не хоче, щоб їхня родина залишалася важливою частиною життя для Андрія, але ніколи не могла б уявити, що це призведе аж до такого відчуження.

Ганна була щаслива, хоч і не багата. Вона вийшла заміж за Василя, місцевого хлопця з села, і в них з’явилося двоє дітей. Господарство в них було просте, як і в більшості сільських родин: город, корова, кури, кілька свиней. Але цього було достатньо, щоб жити і забезпечувати свою родину.

Вони не мріяли про великі багатства, але мали любов, взаємопідтримку і щастя в маленьких речах.

Життя йшло своєю чергою: святкували разом з сусідами, діти росли, і все, що було потрібно Ганні, – це сім’я. Вона завжди вважала, що родина – це те, що робить людину щасливою.

І ось, наближався 40-річний ювілей Андрія. Ганна вирішила, що не може пропустити таку подію і поїхала в місто, щоб привітати брата. Вона взяла з собою дві великі сумки, наповнені домашніми продуктами: молоком, яйцями, домашньою сметаною і смачними домашніми закрутками. У сумках були навіть картопля і морква з власного городу.

Також Ганна приготувала красивий букет із квітів, які росли біля її дому. Вона довго збиралася, і серце її було переповнене хвилюванням: чи оцінить Андрій цей візит? Як відреагує Світлана?

Коли Ганна приїхала до братового дому, вона вже була втомлена від довгої дороги. Третій поверх давався важко, але ж вона знала, заради кого піднімалася. І ось, нарешті, двері відчинив Андрій. Він здивувався, побачивши сестру, але все ж запросив її зайти.

Ганна навіть не встигла роззутися, як із кухні вибігла Світлана. Вона не привіталася, а одразу почала сваритися, що Ганна поставила сумки на чисту підлогу, забруднивши її. Світлана спересердя заявила, що їй зараз доведеться все переробляти, а до них зараз повинні приїхати важливі гості.

Ганна спробувала пояснити, що вона не прийшла на довго, лише привітати брата з ювілеєм, але Світлана не хотіла слухати. І навіть не дала Ганні нагоди залишитися й випити чашку чаю.

– Та я тільки на хвилинку, – не знала, що сказати Ганна, почувши слова Світлани. – Я просто хотіла тебе привітати і принесла тобі трохи продуктів…

Андрій прийняв букет і поспішно, але зберігаючи ввічливість, промовив:

– Дякую, сестро… Ти така… уважна. Але Світлана права, у нас зараз гості, вибач.

І Ганна зрозуміла, що їй не місце тут. Вона забрала сумки й рушила назад до сходів, а в коридорі вже чула, як Світлана бурчала:

– Болота лише принесла, все тут забруднила… Тепер я знову маю все переробляти!

Дуже прикро було для Ганни чути все це. На її взутті не було ніякого болота, але для Світлани все було саме так, адже вона з села приїхала. Вона сприймала родину Андрія як непотрібний елемент, що заважає її ідеальному життю.

Ганна розуміла, що навряд чи змінить ситуацію. Вона не зневірилася, просто відчула біль у серці від того, що брат і його дружина настільки віддалилися від сім’ї, що навіть не змогли зрозуміти важливість родинних стосунків.

Проте, не бажаючи повертатися додому з порожніми руками, вона вирушила на ринок і продала частину продуктів, що принесла. Таким чином, хоч і не вдалося їй відвідати родину так, як хотілося, вона заробила деяку копійчину і змогла повернутись до свого життя.

Ганна не ображалася на брата, але її серце боліло через те, що, можливо, їй більше ніколи не доведеться відчути ту близькість і підтримку, якими вони з Андрієм ділилися в дитинстві.

Вона вирішила, що більше не буде намагатися налагоджувати стосунки. Якщо Андрій і Світлана хочуть жити своїм життям, то це їхнє право. Вона зробила спробу, але якщо брат не готовий до родинних зв’язків, що ж… Колись, може, він сам зрозуміє, що важливо мати підтримку рідних. Може, коли настане час, він повернеться до тієї родини, яку втратив.

Ганна повернулася додому. Вона жила в своєму світі, не чекаючи від родини нічого надзвичайного. Вона вірила, що кожен має право жити своїм життям, і, можливо, колись їхні шляхи знову перетнуться.

Але відтоді вона зрозуміла, що тепер її родина – це її діти і чоловік.

Вона б дуже хотіла зберегти ті родинні стосунки, які у неї були з братом, але вона не в силах нічого змінити, якщо він не хоче.