– Загалом це моя квартира. – Якось не дуже впевнено відповів Валерик

Ганну всі вважали не зовсім розумною. З чоловіком вони жила вже п’ятнадцять років.

У них було двоє дітей, Алісі чотирнадцять, а Сергію сім років. Чоловік ходив ліворуч мало не відкрито.

Перший раз він зрадив їй на другий день святкування весілля, з офіціанткою. Ну а далі просто не порахувати. Подружки намагалися розплющити їй очі, але вона мило посміхалася і мовчала.

Аня працювала на фабриці дитячих іграшок бухгалтером. Зарплата, за її словами, дуже крихітна, а роботою завалювали до небес.

Доводилося працювати навіть у вихідні. Квартальні та річні звіти так взагалі могла ночувати не прийти додому. Чоловік заробляв дуже добре.

Але господиня Ганна була теж нікчемна. Грошей скільки не дай, не вистачає на продукти, вічно порожній холодильник, а з готового, у кращому разі, борщ і котлети з макаронами. Так і жили.

Всі довкола дивувалися, коли бачили Валерика з новою пасією. А ще він частенько приходив додому, як то кажуть, сухий як лист.

– Ох і дурна ж Анька, і навіщо тільки терпить такого.

У день, коли Сергію виповнилося десять років, чоловік прийшов додому і заявив, що він має намір розлучитися. Він, мовляв, закохався і його родина більше не влаштовує.

– Аня не ображайся, але я подаю на розлучення. Ти як риба холодна. Була б хоч господаркою гарною, а то й цього в тебе немає.

– Добре, я згодна на розлучення.

Валерик ледь зі стільця не впав, він чекав на скандал, істерики море сліз. Але такого спокою він не чекав.

– Добре, ти тоді речі збирай, а я тобі не заважатиму. Завтра повернуся, ти свій ключ залиш під килимком.

Аня мовчки і якось підозріло з усмішкою подивилася на чоловіка. Дивно все це, промайнуло в голові Валерика, але тут же він забув про це думати.

Він уявляв своє нове щасливе життя. Без дітей і набридливої дружини.
Наступного дня він прийшов додому разом зі своєю новою пасією.

Заглянув під килимок, ключа не виявив. Це йому трохи зіпсувало настрій.

– Але нічого, поміняю замки.

Вирішив він, і спробував вставити ключ у замкову щілину. Але в нього нічого не вийшло. Він подзвонив у двері.

Двері відчинилися, і Валерик побачив чоловіка богатирської статури. Той стояв у хатніх капцях і в халаті.

– Тобі чого, мужик?

– Загалом це моя квартира. – Якось не дуже впевнено відповів Валерик.

– Ну щодо цього я можу посперечатися, документи є. Якщо є, прошу пред’явити.

Документів на квартиру у нього з собою, зрозуміло, не було, у квартиру його не пускали. І раптом він згадав, у паспорті має бути прописка. Він судомно почав шукати паспорт. Нарешті його знайшов.

– Ось паспорт і там прописка.

Чоловік у халаті неохоче взяв документ, погортав його і скрививши в усмішці рота, простяг його назад господареві.

– Ти коли востаннє відкривав цю книжицю.

Валерик відчувши недобре, швидко відкрив паспорт на сторінці з пропискою. Там стояло два штампики. Один із пропискою, а інший із випискою, датованою дворічною давністю.

Як таке могло статися. Сперечатися з громилом він не став. Подзвонив дружині, але та була поза зоною доступу.

Вирішив дочекатися її біля прохідної. Але й тут його спіткала невдача. Виявляється Ганна вже рік, як тут не працює.

Дочка поїхала вчитися за кордон, але син має бути в школі. Але й у школі на нього чекало розчарування. Сергія ще минулого року було переведено до іншої школи. А якщо тато не знає про це, то дані йому сказати не можуть.

Повністю розчавлений тим, що сталося, він сів на лавочку і схопився за голову. Як же так вийшло.

Його колишня тихоня амеба і раптом таке провернула. І як вона могла продати квартиру, то питання. Ну та гаразд, розберемося на суді. За тиждень розлучення.

На розлучення він прийшов злий і рішуче налаштований. Викрити шахрайку, і все своє повернути на місце.

І так, на суді все стало на свої місця. Виявляється, він зовсім забув, що власноруч підписав генеральне доручення на дружину.

Тоді два роки тому він зустрів Елізу. Це була надзвичайна жінка. Він просто пурхав і забував все від її присутності.

А тут дружина пристала, дочки потрібні якісь довідки, дозволи та інші дрібниці на вступ, а без його підпису ніяк. Він порадився із юристом і той порадив виписати на дружину довіреність.

І ось він власноруч позбавив себе всього, що мав. Він залишився один, на вулиці та що найприкріше, дізнавшись, що в нього більше немає квартири, Еліза просто зникла з поля його зору.

Ну та гаразд, вона подасть на аліменти, а я їй дулю. Хоч у цьому я її провчу.

Але тут теж на нього чекало розчарування. Замість повістки до суду на аліменти він отримав повістку на оскарження батьківства. Виявилося, що обидві дитини в Ганни від іншого чоловіка.

Вона в день весілля бачила, як чоловік зраджував їй з офіціанткою. У голові дівчини сталося позаштатне замикання.

Вона сама не зрозуміла, як і що сталося. Але вона вирішила помститися і вибрала зовсім незвичайний спосіб. Перше, що вона вигадала, це зрада за зраду.

Потім вирішила заощаджувати. І всі гроші, які її чоловік давав на господарювання вона ховала. Вдома було пусто, зате діти були одягнені взуті та харчувалися у бабусі.

Мати Ганни тільки хитала головою, намагалася відговорити дочку.

– Помста вб’є тебе, зруйнує психіку дітей.

Але Ганна, як одержима, йшла до своєї мети. І ось мету досягнуто. Вона зробила аналізи ДНК, хоч і без них знала, від кого її діти.

Це був удар нижче пояса. Валерик навіть втрату квартири переніс легше, ніж звістку, що дружина народила двох дітей не від нього.

Бійтеся скривджених вами жінок, у гніві вони здатні багато на що.