“Знаєте, що найгірше в момент ракетних атак? Найгірше в момент ракетних атак – усвідомлення, що я на фронті, а мої рідні…”

Найгірше в момент ракетних атак – усвідомлення, що я на фронті, а моя дружина, мій тато, сестра, бабуся, мої друзі , мій кіт там, під ракетами. Тут, на фронті, ми знаємо, що робити під обстрілами, ми готові до них. Та і в обстрілах на фронті нема нічого ексклюзивного. Це звична справа на війні – вони по нас, ми – по них.

Ми можемо себе захистити, а наші рідні в тилу – ні. Вони мають ховатись по підвалах чи ваннах в очікуванні – куди ж прилетить ця йобана ракета, що випустили криворукі п‘яні обізяни. Звісно, я не можу відбити ракету з ноги, але хочеться бути зі своїми в цей страшний момент. Залишається лише вірити в наших ппошників та долю. І це неймовірно злить.

Про це пише Evgen Nazarenko на своїй сторінці у фейсбук.

Фотка Олега, як уособлення домашнього затишку)