Мій Світ

Мирося давно не була вдома. Шкодувала тратити гроші на поїздки. Зароблені євро відсилала додому. Там чекали на її допомогу чоловік,

Ганнуся жила з матір’ю в місті. Мама працювала на великому заводі. І, як казала, від великого кохання народила доньку. Але

– Маринко, а Катюша як, не хворіє? П’ятірку отримала? От молодець! А в тебе все гаразд? На роботі, здоров’я… А

— Ань, вставай. Там у мами треба труби пофарбувати, я фарбу купив, — голос Кирила, бадьорий і до нудоти діловий,

Віра та Анатолій жили у шлюбі вже п’ятнадцять років. Останній платіж по іпотеці виплатили, тепер можна розслабитися. Вони вже давно

Мене вигнали з дому в п’ятнадцять. Не з валізою і не з криками, як у кіно. Просто одного разу мати

– Свєто, ми їсти хочемо! Досить уже лежати! – пролунав над вухом незадоволений голос чоловіка.

Семена знову не було. Ліза пройшлася будинком, помацала навіщось їхній весільний портрет. Так, сімейне щастя не було таким вже довгим.

Спогади розбурхували душу Іллі: і добрі, і теплі, і сумні до сліз.

Галина і Дмитро поверталися до міста. Вони їздили дивитися будинок, який хотіли купити.