Мій Світ

Український військовий в очікуванні на початок репетиції військового параду в центрі Києва, 22 серпня 2018 року

Минулого тижня я з насолодою перечитав роман Мілана Кундери «Вальс на прощання», майстерно перекладений українською Леонідом Кононовичем. Свого часу – років десять тому – я вже читав цю книгу, але російською. Тепер отримав змогу прочитати її нарешті рідною мовою. Пише www.radiosvoboda.org

У студентські роки я був великим фанатом Мілана Кундери: його творчості, його теоретичних праць, але також і біографії. Чеський дисидент, символ і винахідник Центральної Європи, який після еміграції в Париж почав писати французькою і досі відлюдником мешкає десь на берегах Сени. Суперечлива постать, але саме в своїй складності й неоднозначності – багатовимірна, цікава, притягальна.

Я прочитав усі доступні публікації Мілана Кундери: збірки ранніх оповідань, написані чеською і згодом французькою романи, збірки есеїв, студій над природою жанру роману, повишукував в інтернеті інтерв’ю з письменником, ознайомився з його «канонічними» й скандальними біографіями.

Об’єднувало всі ці книжки те, що видані вони були російськими видавництвами, російською, ясна річ мовою, і я вільно купував їх у книжковій крамниці Ужгорода.

І тепер нарешті я придбав україномовне видання Мілана Кундери. Ніби дрібниця, але яка промовиста! Адже саме цей письменник багато років розробляв тему «малих» народів, залежних від інтересів імперій, це він написав знаменитий есей «Трагедія Центральної Європи», в якому гранично чітко сформулював прагнення центральноєвропейських націй вирватися з пазурів «русского мира» і повернутися до Європи.

Його слова й ідеї тисячі разів були процитовані й згадані під час нашої Революції гідності, до певної міри сам Євромайдан був підтвердженням, втіленням і продовженням глибокої візії Мілана Кундери. І саме тому видання роману «Вальс на прощання» ‒ не просто радість читати улюбленого письменника рідною мовою, це ще один крок у напрямку від Москви до Європи.

​Це все завдяки Євромайдану

Більше того, якби не наша революція, то сумніваюся, що український переклад Мілана Кундери взагалі б з’явився. Адже всі його книжки перекладено російською, кожен українець без проблем читає цією мовою, тож полиці наших книгарень і надалі були б завалені продукцією московських видавництв.

Такі закони видавничої галузі: що більший наклад, то менша собівартість книжки. Треба заплатити за авторські права, переклад, редактуру й коректуру, верстку і друк; при тиражі в 100 тисяч ця сума незначна, в одну тисячу – захмарна. Тому російська книжка й домінувала на постсовєтському просторі – вона була дешевшою, її вигідно було друкувати.

А разом із російською книжкою просочується й російський культурний колоніалізм. Бо якщо класику сучасної світової літератури (того ж таки Мілана Кундеру, Умберто Еко, Філіпа Рота, Дж. М. Кутзеє, Салмана Рушді та інших) читаєш російською, то мимоволі може скластися переконання, що російська мова є вікном у світ, а російська культура є великою й повноводою, тоді як своя – провінційною і вторинною. Так працює механізм культурного поневолення умів.

Після Євромайдану український книжковий ринок пережив справжній бум – ще ніколи в історії українською мовою не перекладалося стільки новинок і класики. І головне – як показує досвід видавництв – ця справа стала прибутковою. Українці почали читати твори іноземних письменників в українському перекладі.

Заздрю поколінню, яке тепер підростає: вони прочитають світ уже рідною мовою. І виростуть уже справді вільними, незашореними «русским миром» людьми. Ось вам і вальс на прощання.

Андрій Любка – письменник

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

Я понимаю, что потролить кц это святое, но Президент не просто потролил кц с трибуны парламента, а подыграл их версии истории.

Москву основал хан улуса Джучи (Золотой Орды) Менгу-Тимур, а не киевские князья.

Московиты последние 300 лет активно заняты переписыванием своей истории и наплодили кучу фейков, которые то и дело принимаются за реальные исторические события. Например, что Москву основали в 1147 году, а на самом деле она начала упоминаться в ордынских переписях на 130 лет позже. Также тема про Киевскую Русь придумана московитами. Была Русь ( Киев и окрестности) и ничего более.

Не позволяйте фейковой истории стать истиной. Это важно потому, что московиты придумали историю и на основании этого заявляют претензии и черпают в этом силу.

Правда в том, что до 1721 года эта страна звалась Московия и была переименована в Россию лишь потому, что она захватила истинную Русь (Украину) и никто не мог воспрепятствовать краже названия.

Ваше знание настоящей истории лишает Московию силы не меньше, чем санкции Запада.

Учите своих детей в правильном историческом ключе. Так победим.

Джерело

Европейский парламент 12 декабря принял резолюцию, призывающую к ужесточению санкций Евросоюза против России из-за агрессии против Украины.

В документе призвали РФ немедленно освободить украинских военнослужащих, захваченных 25 ноября в Черном море, которые должны получить статус военнопленных, передает Обозреватель.

Пишет vesti-ua.net

За принятие резолюции проголосовали 433 европарламентариев, против выступили 105 человек, а воздержались 30 депутатов.

“Мы призываем ЕС и государства-члены ввести целенаправленные санкции в случае, если 24 украинских военнослужащих не будут освобождены и в случае дальнейшей военной эскалации”, – сказано в документе.

Евродепутаты обеспокоены тем, что РФ нарушает суверенные права Украины в Азовском море, чтобы превратить его в российское “внутреннее озеро” и исключительно военную зону. От РФ также потребовали гарантировать свободу судоходства через Керченский пролив в Азовском море. В противном случае, депутаты призвали закрыть доступ в порты ЕС российским судам.

Кроме того, Европарламент обвинил Россию в злоупотреблении правом вето в Совете безопасности ООН. В резолюции осудили неоднократное ветирование, что подрывает международные усилия по достижению мира и урегулированию конфликтов.

По словам парламентариев, тупиковые ситуации препятствуют действиям международного сообщества и урегулированию кризисов. Резолюция содержит призыв к государствам-членам поддержать реформы в структуре и функционировании организации.

“Продолжать усилия по обеспечению выполнения Минских соглашений и продлевать санкции ЕС против России до тех пор, пока она не выполнит эти соглашения”, – сказано в сообщении.

В автомобиле нас интересует не только его мощь и функции. А также – безопасность, ведь нам в жизни есть чем дорожить!

Современные автомобили оборудованы многими высокотехнологическими функциями безопасности. Но полицейские говорят, что многие из нас даже не понимают, как работают эти защитные функции, пишет vesti-ua.net

А это – важные умения, которые защитят нас и нашу семью во время поездок!

Офицер Джон Перрин, сотрудник департамента полиции штата Индиана в США, решил помочь всем водителям.

Он записал специальное видео, где рассказывает о важной функции в автомобиле, о которой многие не догадываются.

«Что если я скажу вам, что в каждом автомобиле есть стандартная функция, которая не только предотвращает аварии, но и помогает избежать агрессии на дороге?»

Он подходит к своему автомобилю и показывает, что эта функция доступна каждому водителю. Это – сигнал поворота.

Да, о нем знают все, но не все им пользуются.

Когда кто-то поворачивает или меняет полосу без предупреждения – он подвергает риску всех на дороге. Особенно, если при этом пользоваться мобильным телефоном.

С каждым годом на дороге появляется все больше водителей, и нужно делать все возможное, чтобы быть в безопасности.

Следуйте совету офицера Перрина и используйте свой сигнал поворота, когда вы находитесь на дороге.

Приїжджаю я в школу за дитиною на машині. доньці 9 років, школа в 7 км від будинку, так що сама не ходить додому.

Уроки закінчилися, всі вже вийшли. Дитини немає. Почекав хвилин 20. Заходжу в школу, стоїть за турнікетом. Сообщает bbcccnn.org

Школа начебто зразкова, турнікети, відеоспостереження, охоронець. Беру за руку і веду в машину. Сіли, поїхали … Дивлюся дочка
якась не така … Питаю – двійка?

Відповідає – двійки немає … Проїжджаємо десь півдороги, вона
питає – тату, а навіщо ти за мною дядька посилав?

Я по гальмах, зупиняюся на узбіччі, прошу подробиці … Каже, що вже коли вона вийшла за турнікет, до неї підійшов чоловік, взяв її за руку, представився другом тата, і каже, що тато просив її забрати! Добре, що вона здогадалася, вирвала свою руку і пішла до своєї однокласниці.

Потім вона злякавшись пішла знову за турнікет. Я в повному ступорі.

Питаю, а ти цього дядька потім бачила?

Вона – так, він на вулиці на нас дивився, коли ми виходили зі школи.

Розвертаюся на перехресті і їду до школи … Але там його вже не було. підходжу до охорони, питаю, мовляв, бачив, що було з дитиною – відповідає, що бачив, але не надав особливого значення …

НЕ РОЗУМІЮ, ТИ ДЛЯ ЧОГО ТУТ сидиш ?! Викликаю директора, пояснюю ситуацію. Вона відразу йде в “мороз” – бути такого не може, дівчинка, щось переплутала!

Як? ЯК ВОНА МОГЛА переплутати? Прошу дати записи з камер …
А вони у нас не записують … ЯК? Відкриваю відеореєстратор, благо сам займаюся відеоспостереженням, жорсткий диск для зберігання інформації є, але тупо НЕ ПІД’ЄДНАНО!

Що за дурня? Підключаємо жорсткий диск … Він в нормі, запис йде … Не розумію, ну для чого ця система потрібна, якщо немає запису ???
Їдемо в поліцію, пишемо заяву, по дорозі забираємо подружку, яка бачила цього виродка …

Дільничний каже, що вже не перший випадок.

До сих пір трясе … Бережіть дітей. Якби я цього виродка зловив не знаю, що б я з ним зробив …

Літературна мапа Луганщини – проект студентів Луганського національного університету Тараса Шевченка. Сообщает www.radiosvoboda.org

Українську літературу, яка народилась на Луганщині, відкривають Західній Україні студенти Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, що переїхав до Старобільська. Вони розробили інтерактивний проект «Літературна мапа Луганщини».

Борис Грінченко, Василь Стус, Сергій Жадан… Ці імена, здається, знають усі українці, а хтось навіть згадає, що творчість цих людей пов’язана з Луганщиною. Проте найсхідніший регіон славиться не лише цими трьома видатними письменниками.

Ідея витала в повітрі тривалий час, а ось напередодні поїздки до колег з Луцька у 2018 році вона нарешті реалізувалася в проект «Літературна мапа Луганщини».

«Свого часу на різних конференціях в Україні я розказувала людям, що Луганщина – це не лише терикони та чорний сніг. Це і «Три зозулі з поклоном» Тютюнника, і «Лисиче над Дінцем» Сосюри, і словники Грінченка й Даля. І ось так ми вирішили зробити презентацію про наших письменників. До проекту долучилися студенти на той момент другого курсу. Вони обирали якогось письменника й мали розповісти про нього так, щоб люди після цього захотіли прочитати його твори», – розповідає доцент кафедри української філології та загального мовознавства ЛНУ імені Тараса Шевченка Валентина Лєснова.

На «мапу» потрапили і письменники, широковідомі в Україні, такі як Микола Руденко чи Василь Голобородько, і сучасні Любов Якимчук, Олена Ольшанська, Максим Чумак.

Анастасія Горбань зацікавилася поезією Сергія Жадана після його виступу в Старобільську з проектом «Розділові». Тож коли в запропонованому переліку митців побачила це прізвище, не вагалася й обрала саме його для презентації в «мапі».

«Він не лише письменник, але й волонтер. І це дуже актуально зараз. У нас іде війна. Він заснував свій фонд, який дуже багато надав гуманітарної допомоги на Сході України. Це зацікавило. А головне – це відкриває його інакше», – розповіла Анастасія Горбань.

Сергій Тєряєв обрав поета Петра Біливоду, більше відомого як журналіста «Киевских ведомостей» Петра Шевченка. Про те, що він пише вірші, не здогадувалися навіть друзі.

«Петро Шевченко загадково помер. Він розслідував цікаву справу, пов’язану з нашим вищим керівництвом. Поїхав до Києва, щоб виступити в суді, але не повернувся. Цей факт мене так зачепив, що я перечитав його твори наново. І по-іншому став розуміти його вірші, зовсім інший сенс слів. Він – дуже сильна за характером людина, і це мені близьке», – каже Сергій Тєряєв.

«Студенти підбирають такі тексти, що вони переакцентовують увагу на ту екзистенцію, яка підштовхнула письменника написати саме цей твір. «Літературна мапа Луганщини» може постійно модифікуватися залежно від аудиторії, якій цей проект демонструють. Крім того, у планах показати ще одну невідому сторінку Луганщини – це вже твори наших студентів, які так само пишуть вірші», – каже доцент кафедри української літератури ЛНУ імені Тараса Шевченка Світлана Негодяєва.

Свою лекцію «Літературна мапа Луганщини» студенти завершують кліпом «Україна понад усе!». Пісню написали випускники Луганського університету імені Тараса Шевченка.

Зруйнувати міф, що Луганщина російськомовна, нагадати імена, які творили історію української літератури – з таким настроєм студенти їхали до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк), і їм вдалося здивувати своїх колег. Після побаченого «Літературну мапу Луганщини» студенти та викладачі з Луцька назвали лекцією-потрясінням.

«Ми мали дуже гарну можливість переконатися, що Луганщина – це не тільки край суворих шахтарів, а ще й край, який має багату літературну традицію, а також, що він пахне абрикосами. Окремим відкриттям виявились студенти зі Старобільська, які вони натхенні люди, що шанують свою мову та літературу»,– зазначив декан факультету філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Юрій Громик.

А вже через рік Луганщина знову здивувала Західну Україну – цього разу до Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки, що зараз знаходиться в Старобільську, приїжджали колеги зі Львова. За словами директора Львівської обласної бібліотеки для дітей Лариси Лугової, сльози не стримував ніхто.А «мапа» стала емоційно найціннішим здобутком з того, що вони побачили на Луганщині.

«На жаль, у суспільстві все одно залишається стереотип, що на сході – тобто в Луганській і Донецькій областях – мови не знають, культуру не шанують. І взагалі, там Україну не сприймають так, як на заході. І студенти просто вразили тим, якою гарною літературної мовою вони спілкуються, зворушливими історіями письменників, які в російськомовному середовищі зберігали свою українськість. Це було інтерактивне поєднання – вірші читати, біографію розповідали. А крім того, ми ж ще й розуміли, що саме ці студенти втратили свої домівки, ми уявляли скільки їм усього прийшлося пережити. Це в комплексі просто руйнує будь-які стереотипи», – каже Лариса Лугова.

​Наступного року студентів запросили показати «Літературну мапу Луганщини» в Тернополі, а також у планах продемонструвати проект військовим, щоб «вони знали, що за україномовний регіон борються».

Ломаченко двічі відправляв суперника в нокдаун.

Український боксер Василь Ломаченко переміг пуерториканця Хосе Педрасу та став чемпіоном світу у легкій вазі (до 61,2 кілограма) за версіями WBA і WBO. Сообщает www.radiosvoboda.org

Бій тривав усі 12 раундів, однак у передостанній трихвилинці рефері двічі відраховував Педрасі нокдаун. Усі судді віддали перемогу українцеві – 119:107, 117:109, 117:109.

Ломаченку вперше у своїй кар’єрі вдалося об’єднати чемпіонські пояси. Перед цим він володів титулом чемпіона за версією WBO у напівлегкій та другій напівлегкій вазі (до 57,1 та до 58,9 кілограма).

Поєдинок відбувався на арені «Медісон Сквер Ґарден» в американському Нью-Йорку. Востаннє бій Ломаченка тривав усі 12 раундів у 2014 році.

Акція проти агресії Росії та блокади нею Азовського моря. Маріуполь, 28 листопада 2018 року. Сообщает www.radiosvoboda.org

(Рубрика «Точка зору»)

Керченська криза і глухий кут Євросоюзу

На тлі рішення однієї з європейських країн – Литви – розширити «чорний список» російських громадян у відповідь на дії Москви у Керченській протоці неготовність Європейського союзу в цілому енергійно відповісти на демонстративне порушення Росією міжнародного морського права виглядає ще більш опукло.

Міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас на прес-конференції в Лісабоні пояснив небажання своєї країни виступити з ініціативою про нові санкції прагненням досягти деескалації у Керченській протоці. Але Маас сказав ще про одну обставину, яка, ймовірно, є вирішальною, коли мова заходить про посилення санкцій. Ця обставина – відсутність консенсусу в Європейському союзі.

Доводиться констатувати, що ЄС, як то кажуть, досяг балансу інтересів між тими своїми членами, які виступають за посилення режиму санкції, і тими країнами, які з радістю скасували б санкції проти Москви – була б можливість. І цей баланс пов’язаний не лише з ситуацією у Керченській протоці. Це – один з перших результатів діяльності нового популістського уряду Італії, багато членів якого не приховують своїх симпатій до Володимира Путіна.

Коли за скасування санкцій проти Росії виступали невеликі країни, які залежать від дотацій ЄС, можна було проявляти адекватність і рухатися далі. Але коли в таборі скасування санкцій фактично опинився уряд однієї з країн-«важковаговиків» Євросоюзу, об’єднання виявилося у глухому куті. І зараз головним завданням країн, які вважають за необхідне подальший тиск на Росію, стало хоча б збереження санкцій на існуючому рівні.

До чого це призведе, здогадатися не так вже й важко. Володимир Путін знову переконається у своїй безкарності і здатності маніпулювати політикою Європейського союзу та буде готовий до чергової військової провокації, вже не на морі, а на суші. І після цієї провокації ЄС все одно доведеться запроваджувати нові санкції проти Москви. Тому що поступки Кремлю – щоб про це не думав глава німецького зовнішньополітичного відомства – це зовсім не дорога до деескалації.

Це дорога до ескалації. І так, після цієї нової ескалації Євросоюзу вдасться відновити єдність і посилити тиск на Кремль.

Тільки розплачуватися за це порозуміння можливо доведеться життями і здоров’ям українців.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Военный эксперт из Румынии Валентин Василеску заявил о том, что украинских моряков, задержанных в Керченском проливе, ждет неприятный сюрприз в том случае, если они вернутся в Украину. Как передает replyua.net со ссылкой на «ПолитРоссия», эксперт заявил, что после задержания моряков на Западе якобы началась настоящая истерия.

«В какой войне сражались украинские матросы? Разве Украина говорила о войне с Россией? Тогда откуда взялись эти военнопленные?», – интересуется Василеску. По его словам, российские власти, в отличие от Запада, рассматривают украинских моряков как провокаторов из другой страны, нарушивших закон о пересечении российской границы. «Будучи солдатами, матросы этих кораблей действовали на основе военной субординации. По сути, они выполняли приказ своего командования, при этом они прекрасно понимали, что их действия незаконны. Они признали это в видеозаписях, сделанных в следственных органах», – добавил он.

Василеску отметил, что согласно военным правилам ответственность за этот инцидент лежит лишь на тех, ко его организовал. Эксперт добавил, что речь идет о главе армии Украины и командующем ВМС Украины. Они не могли давать приказ, означающий нарушение границы, без предварительного указания главы Министерства обороны и президента Порошенко.Share

Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган виконав прохання Петра Порошенка і попросив у Путіна звільнити захоплених РФ 25 листопада українських моряків, передають Патріоти України з посиланням на видання Страна.

Президент Туреччини зазначив, що він розмовляв з Володимиром Путіним як по телефону, так і під час саміту G20 в Аргентині. Він зазначив, що передав прохання про звільнення моряків, він сподівається на позитивне вирішення питання, а зараз залишається «дивитися на розвиток подій».Ердоган підкреслив, що треті країни в подібних ситуаціях можуть лише попросити. «Далі цього не підемо», — сказав лідер Туреччини.