Мій Світ

– Оль, можливо вже вистачить робити з нашої квартири притулок для приїжджих, та знедолених? – напівжартома поцікавився Василь.

Богдана йшла додому з букетом троянд, і замість того, щоб порадіти, вона хвилювалася, що скаже своїй дорослій доньці – звідки

Двійнятам Карині та Христині було по двадцять три роки. Дівчата зовні були зовсім не схожі, як, в принципі, і характером.

– Чому ти мене все життя обманювала? – Віра пильно дивилася на матір. – Як я тепер можу тобі довіряти?

Микола завжди хотів мати собачку, просив її у батьків з трьох років і кожного дня народження чекав з надією, що

Ганна мимоволі кинула погляд на вікна п’ятого поверху, проходячи повз будинок колишньої свекрухи, і зніяковіло звела брови: у такий ранній

— Ого, а ти хто? — пролунав низький чоловічий голос зі спальні, коли Марина відчинила двері власної квартири.

Максим Бондаренко поспішав на зустріч із важливим клієнтом. Час підтискав, а тут ше й ранкові пробки… Та що там казати,

– Одружився з колгоспницею. І куди наш Льоня тільки дивився?! – Вечір у кафе, де збиралися подружки з компанії друзів

Олександр Іванович зайшов у квартиру, в якій прожив зі своєю коханою дружиною Вірою Петрівною понад тридцять років. Останні півтора місяці