Три роки щасливих стосунків, два місяці шлюбу, наші стосунки здавалися ідеальними і раптом все перевернулося з ніг на голову. Вчорашній день став для мене справжньою несподіванкою, від якого я досі не можу оговтатися…

Я ніколи не могла подумати, що зі мною може статися таке. Вчора мій чоловік мав жахливу істерику.

Він сам по собі людина врівноважена, тому його істерика мене так сильно здивувала. Він ніколи при мені не матюкався, але цього разу…

Я завжди думала, що я щаслива, бо мені дістався спокійний чоловік. Ми з ним одружені два місяці. До цього три роки зустрічалися, все було ідеально. Він завжди був до мене уважний, не кривдив не лаяв. Ми майже ніколи не лаялися.

Все це тривало до вчорашнього дня. Моє довге волосся завжди йому подобалося, він казав, що воно його «заводить». А вчора, коли він побачив на спинці дивана моє довге волосся, він влаштував справжній скандал. Я була дуже здивована.

Він як почав кричати на мене, обізивати мене, сказав, що я не можу за собою прибрати! Хоча самі розумієте, що волосся може випасти у кожної жінки.

Він став мені дорікати за те, що я за весь день нічого не роблю, навіть за собою не можу прибрати, а він працює цілий день!

— Побачу ще раз таке, одразу в РАГС на розлучення! – Сказав він мені в гніві.

Я була вражена. Я хочу від нього дітей, представила вже разом нашу старість, а він тут таке мені каже, що через одне волосся розлучиться зі мною. Я плакала і зрозуміла, що плачу через нього вперше. Через 2 місяці після шлюбу … Що ж тепер буде, не йти ж …

Тепер він зовсім не розмовляє. Я боюся, що, якщо я заговорю з ним, він пустить у хід руки, ось так він розлючений! Хіба це нормально, що я боюся власного чоловіка, при тому що ми спілкувалися 3 роки, і нічого такого я в ньому не помічала.

Я боюся сушити волосся феном, раптом знову розлетиться. Після кожного разу в страху приходжу додому, очікуючи побачити біля дверей валізу з речами.

Не вдається скопіювати.